Сер Джеймс Колкахун Ірвін кавалер ордена Британської імперії, член Королівського товариства ( – ) – британський хімік-органік, ректор та віцеканцлер Сент-Ендрюського університету з 1921 року до своєї смерті. Як хімік-дослідник, Ірвін працював над застосуванням методів метилювання до вуглеводів, а також уперше ізолював метильовані цукри – триметил- і тетраметилглюкозу.

Біографія Ірвін народився в Глазго в родині власника фабрики Джона Ірвіна (виробника легких виливків) та Мері Пейтон Колкахун. Початкову освіту здобув у школі Аллана Глена.

Згодом він навчався в Королівському технічному коледжі в Глазго, після чого здобув ступінь бакалавра природничих наук з хімії в Сент-Ендрюському університеті. Звідти він вирушив до Лейпцизького університету, де захистив докторську дисертацію під керівництвом Вільгельма Оствальда та Йоганнеса Вісліценуса. Повернувшись до Сент-Ендрюса, він отримав ступінь доктора наук і викладав там хімію. У 1909 році його призначили професором хімії, а в 1912 році – деканом факультету природничих наук. У 1921 році він обійняв посаду ректора. За час його керівництва відбулося оновлення та реставрація як університетських будівель, так і традицій, а про його досягнення говорять і сьогодні. Його діяльність виходила далеко за межі університету, охоплюючи сферу вищої освіти у Великій Британії та її колоніях. Він також виконував обов'язки ректора Університетського коледжу Данді.

У 1917 році його обрали членом Королівського товариства Единбурга. Його кандидатуру висунули сер Джеймс Вокер, Джон Едвін Маккензі, Каргілл Гілстон Нотт та сер Д’Арсі Вентворт Томпсон. У 1918 році він став членом Лондонського королівського товариства, а також був нагороджений медаллю Деві. З 1922 по 1925 рік він обіймав посаду віцепрезидента Королівського товариства Единбурга. У 1933 році його обрали іноземним членом Американського філософського товариства. За свої наукові праці, опубліковані у період з 1936 по 1940 рік, він був удостоєний Ювілейної премії Ганнінга на честь королеви Вікторії від цього товариства.

Ірвін також був нагороджений медаллю Вілларда Гіббса від Американського хімічного товариства, медаллю Елліота Крессона від Інституту Франкліна та медаллю Лонгстаффа від Хімічного товариства Лондона.

У 1920 році він став командором Ордена Британської імперії, а в 1925 році був посвячений у лицарі та нагороджений Орденом Свободи Святого Андрія.

Він отримав звання почесного доктора в таких університетах, як Абердинський, Кембриджський, Колумбійський, Даремський, Единбурзький, Глазго, Ліверпульський, Макгілла, Оксфордський, Принстонський, Торонтського, Уельського та Єльський.

Він помер у себе вдома в Сент-Ендрюсі 12 червня 1952 року і був похований на Східному цвинтарі поблизу головної нижньої вхідної брами.

Праці Advances in Carbohydrate Chemistry (Успіхи хімії вуглеводів) (1953)

Родина

У 1905 році Ірвін одружився з Мейбл Вайолет Вільямс.

Примітки