Fictional intelligence (буквально «розвідка вимислом»; також FicInt і useful fiction — «корисний вимисел») — поєднання художнього вимислу, літературної журналістики та розвідки, метою якого є опис гіпотетичних воєнних сценаріїв, заснованих на технологіях близького майбутнього та реальних загрозах.
Така художня література дозволяє додати до реальних фактів емоції та наратив, звернути увагу суспільства та посадовців на певні проблеми, запропонувати додаткові міркування до наукових досліджень і розвідувальних даних.
Особливості жанру Основним законом жанру є поєднання засобів художньої літератури (емоційне забарвлення, гострий сюжет) та нехудожнього дослідження, призначене як для розваги, так і для освіти. Таке поєднання спричинене тим, що наукові роботи та звіти недоступні для більшості людей, тоді як наукова фантастика, хоч і має широкі авдиторії, здебільшого заснована на далекосяжних вимислах і неіснуючих технологіях. Натомість ідея FicInt полягає у створенні сценаріїв, водночас і максимально реалістичних, і цікавих для читачів. Попри певні подібності до класичної військової літератури, FicInt фокусується на майбутньому, а не на минулому.
Технології в книжках жанру мають бути досяжні у близькому майбутньому: існувати або перебувати в розробці, не бути повністю вигаданими або суто теоретичними. Розвиток персонажів має відповідати реальним ситуаціям. FicInt має використовувати перевірені факти та дослідження для реалістичності сюжету. На думку , FicInt є «не прогнозами, а інструментами для кращого міркування щодо сьогодення та майбутнього.»
Історія До появи FicInt як окремого жанру вже існували літературні твори, зокрема в жанрі мілітарної наукової фантастики, сценарії яких обертались навколо військових загроз. «Битва біля Доркіну» Джорджа Чесні (1871) порушувала питання гіпотетичного вторгнення Німеччини до Великої Британії та привернула увагу громадськості й посадовців до оборонних спроможностей Великої Британії. Роман «Визволений світ» Герберта Веллса (1913) передбачав моральні аспекти й наслідки застосування ядерної зброї за кілька десятиліть до її реального винайдення. Деякі автори кінця XX століття видавали твори, що сигналізували про небезпеку, як-от Джона Гакетта (1978) та «Полювання за “Червоним Жовтнем”» Тома Кленсі (1984).
Новий жанр увели в ужиток 2015 року завдяки Оґаст Коул та , які тривалий час працювали у мілітарній журналістиці. Того року вони видали технотрилер , що описує вигаданий сценарій Третьої світової війни в межах 10—20 років від часу написання. Книжка отримала широке визнання серед американських військових посадовців і стала рекомендованою для військовиків. Особливістю роботи Коула та Сінґера стало поєднання художньої літератури, наукового дослідження та питань національної безпеки. FicInt почав отримувати поширення як жанр та інструмент. Зокрема, 2021 року його використовували Повітряні сили Великої Британії для моделювання військ у 2040 році.
Приклади Прикладами FicInt є:
(Оґаст Коул, Пітер Сінґер; 2015) — сценарій Третьої світової між США та Китаєм «White Sun War: The Campaign for Taiwan» (Мік Раян; 2020) — сценарій війни за Тайвань. «2034: A Novel of the Next World War» (Джеймс Ставрідіс, Елліот Акерман; 2021)
Примітки