Бенігнус Зафферлінг, з 1 червня 1881 року Ріттер фон Зафферлінг (; 30 листопада 1824, Фрайзінг — 4 вересня 1899, Гарміш-Партенкірхен) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Баварської армії.

Біографія Бенігнус був сином баварського кавалерійського офіцера Алоїза Зафферлінга та його дружини Юлії, уродженої фон Біненталь. У віці восьми років він супроводжував свого батька, оберстлейтенанта, до Греції. Його батько був одним із військ, призначених королем Людвігом I принцу Отто Баварському, обраному королем еллінів. Його батько помер у 1835 році в Аргосі командиром уланського полку.

Потім Зафферлінг вступив до кадетської школи, заснованої на острові Егіна, а в 1841 році отримав звання капрала 2-го лінійного батальйону Грецької армії. Коли Баварія була змушена залишити Грецію в 1843 році, він повернувся додому. Потім його зарахували до 5-го піхотного полку Баварської армії, переведено до 11-го піхотного полку юнкером у 1844 році та підвищено до унтерлейтенанта 31 жовтня 1845 року. До кінця травня 1864 року Зафферлінг отримав звання гауптмана першого класу, а в 1866 році, під час війни проти Пруссії, брав участь у битвах під Целлою та Гаммельбургом. Він був поранений у руку в битві під Гельмштадтом. Його поведінка була відзначена після війни публічною похвалою.

16 травня 1867 року Зафферлінга перевели до 8-го єгерського батальйону, а через рік його підвищено до штабсгауптмана. Таким чином, 25 лютого 1869 року його призначили до штабу генерал-квартирмейстера, а 1 лютого 1870 року підвищили до майора на цій посаді. З початком війни проти Франції Сафферлінг став офіцером генерального штабу 1-ї піхотної дивізії під командуванням генерал-лейтенанта Штефана. На цій посаді він брав участь у битвах під Седаном та Орлеаном. Він вже відзначився в битві під Вертом.

Після мирного договору Зафферлінг спочатку залишався повноважним представником Баварії при Верховному командуванні окупаційної армії. У 1872 році він повернувся до Баварії, щоб взяти на себе командування навчальним підрозділом, створеним спочатку в 1-му, а потім у 2-му корпусі. Цей підрозділ мав завдання запровадити прусські правила стройової підготовки в баварській піхоті. У 1874 році він став оберстлейтенантом і командиром 1-го піхотного полку «Король». У 1876 році його підвищили до оберста, а в 1880 році — до генерал-майора, командуючи баварською окупаційною бригадою фортеці Мец.

У 1886 році його призначили президентом Генерального аудиторського управління та підвищили до генерал-лейтенанта. У 1887 році він став командиром 2-ї дивізії та генерал-ад'ютантом. 6 травня 1890 року він змінив Адольфа фон Гайнлета на посаді військового міністра, а 20 вересня 1890 року його підвищили до генерала піхоти. Наступного року Зафферлінгу надано дворянське звання з предикатом «фон», таким чином він отримав спадкове дворянство. 5 травня 1893 року його звільнили від обов'язків у Військовому міністерстві та внесли до списку офіцерів у відставці з пенсією, зберігши посаду генерал-ад'ютанта.

Сім'я Зафферлінг був одружений з баронесою фон Редвіц-Вільденрот з 1858 року. У пари було четверо дітей.

Нагороди

Армійська медаль 1866 (Баварія) Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 1-го класу з військовою відзнакою (19 листопада 1866) великий хрест Залізний хрест 2-го класу — за заслуги в битві під Вертом. Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (15 листопада 1870) Орден Святого Михайла (Баварія), великий командорський хрест із зіркою Орден Генріха Лева, командорський хрест 1-го класу з мечами Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (Японська імперія) Орден Залізної корони 1-го класу (Австро-Угорщина) Орден Червоного орла, великий хрест Орден Корони (Пруссія) 2-го класу з мечами Орден Альберта (Саксонія), великий хрест Орден Святого Олафа, командорський хрест (Шведсько-норвезька унія) Орден «За військові заслуги» (Тоскана), великий хрест Орден Вюртемберзької корони, великий хрест Почесний громадянин міста Регенсбург (1890) Орден Людвіга (Баварія), почесний хрест Орден «За заслуги» Баварської корони, великий хрест (1893)

Примітки

Література Gundula Gahlen: Das Bayerische Offizierskorps 1815–1866. Ferdinand Schöningh, Paderborn 2011, ISBN 978-3-506-77045-5, S. 716. Zum 50jährigen Dienstjubiläum des Königlich Bayerischen Kriegsministers, Generals der Infanterie und Generaladjutanten Benignus Ritter v. Safferling. In: Militär-Wochenblatt. Nr. 94 vom 24. Oktober 1891, S. 2441–2444. Hof- und Staatshandbuch des Königreichs Bayern. 1898, Monachium: R. Oldenbourg, 1898

Посилання Зафферлінг на сайті The Prussian Machine.