Філіпп фон Геллінграт (; 22 лютого 1862, Мюнхен — 13 грудня 1939, Мюнхен) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал кінноти Баварської армії.
Біографія Філіпп був сином Фрідріха фон Геллінграта (1826—1896), королівського баварського камергера та генерал-лейтенанта, і його дружини Луїзи, уродженої баронеси фон Бранд цу Найдштайн (1837—1920). У 1880 році він склав атестат зрілості у гімназії Максиміліана в Мюнхені разом, серед інших, з Гансом Корнеліусом, майбутнім філософом.Jahresbericht über das K. Maximilians-Gymnasium in München für das Schuljahr 1879/80 Його два брати, Максиміліан (1864—1948) та Фріц, також продовжили військову кар'єру. Германіст Норберт фон Геллінграт був його племінником.
Після закінчення школи фон Геллінграт 4 серпня 1880 року добровільно пішов на трирічну службу до 1-го важкого кавалерійського полку «Принц Карл Баварський» у Мюнхені. 23 листопада 1882 року переведений у 2-й уланський полк «Король» в Ансбаху. З 1 жовтня 1887 по 1 жовтня 1890 року навчався в Баварській військовій академії в Мюнхені, після чого повернувся у свій полк. З 29 січня 1892 року — придворний слуга герцога Карла Теодора Баварського. 15 грудня 1892 року повернувся у свій полк. З 1 по 18 жовтня 1893 року навчався в Баварській академії верхової їзди в Мюнхені, після чого служив ад'ютантом 4-ї кавалерійської бригади в Бамберзі. З 27 вересня 1899 року — командир ескадрону 1-го шевальєжерського полку «Імператор Микола Російський» у Нюрнберзі. З 8 червня 1902 року служив у центральному відділі баварського Генштабу в Мюнхені, з 11 листопада 1902 року — в Генштабу 3-ї піхотної дивізії в Ландау. 31 березня 1905 року повернувся в центральний відділ баварського Генштабу, одночасно з 10 квітня по 26 жовтня 1905 року був членом Вищої навчальної та екзаменаційної комісії Інспекції військових навчальних закладів. З 17 жовтня 1905 року служив у Генштабі 2-го армійського корпусу у Вюрцбурзі. З 25 січня 1907 року — командир шевальєжерського полку «Король» в Аугсбурзі, з 4 грудня 1909 року — 3-ї кавалерійської бригади в Дуссі, з 22 лютого 1914 року — 6-ї кавалерійської бригади в Регенсбурзі.
1 серпня 1914 року його призначили інспектором постачання 6-ї армії. 5 листопада 1914 року направили до Великої штаб-квартири як баварського військового повноважного представника. 6 березня 1915 року його призначено командиром кавалерійської дивізії. На цій посаді він проявив себе як один із найздібніших кавалерійських лідерів Першої світової війни. Під час наступу на Шяуляй наприкінці квітня 1915 року він та його дивізія просувалися на схід вздовж дороги Тільзіт-Шяуляй, переслідуючи відступаючих росіян аж до Янішок. На початку травня 1915 року він очолив дивізію на південний схід і негайно атакував переважаючі російські кавалерійські сили, перекинуті з Каунаса та Даугавпілса. Зазнаючи загрози з трьох боків, він та його кавалерія пробилися до залізничної лінії Вільно-Шауліф, підірвали колії та повернулися через річку Дубису поблизу Кельмі до 11 травня 1915 року. Протягом наступних двох місяців він відбивав напади російських загонів, які неодноразово просувалися на захід з його широкого сектору. Під час битви на озері Нароч (18–30 квітня 1916 року) він та його дивізія зайняли позиції за річкою Комайка між озерами Мазішки та Свірки та утримували свої позиції в кількох сутичках на форпостах, розгорнутих на східному березі річки. У липні 1916 року кавалерійська дивізія була розгорнута на річці Стоход між Тоболем та Седлищем. Тут фон Геллінграт продемонстрував надзвичайні самовладання та стійкість, особливо протягом серпня та вересня 1916 року. У цей період він відбив надзвичайно сильні атаки значно переважаючих російських сил усіх видів військ. З 11 грудня 1916 року він служив державним радником на постійній службі та військовим міністром, а з 21 грудня 1916 року — також баварським повноважним представником у бундесраті Німецької імперії.
25 листопада 1918 року його внесли до резервного списку, і він проживав у Мюнхені до самої смерті.Münchner Stadtadressbuch 1935; S. 226: Hellingrath Phil. v. General d. Kav. a. D. Exz. Wolfratshauser St. 34a / 1 u. 2
Сім'я 21 листопада 1896 року фон Геллінграт одружився з Матильдою Райснер, баронесою фон Ліхтенштерн (1877—1959). У подружжя народилося двоє дітей: син-правник Карл Макс та дочка Марія (1901—1988).
Звання Фенріх портупеї (26 лютого 1881) Другий лейтенант (23 листопада 1882) Перший лейтенант (24 квітня 1892) Ротмістр (17 березня 1897) Майор без патенту (9 березня 1903; отримав патент 23 жовтня 1903) Оберстлейтенант (8 березня 1907) Оберст (9 березня 1909) Генерал-майор (7 березня 1912) Генерал-лейтенант (10 вересня 1914) Генерал кінноти (28 травня 1918)
Нагороди Орден Залізної корони (Австро-Угорщина) 3-го класу (13 серпня 1892) 1-го класу з військовою відзнакою (8 вересня 1917) Орден Червоного орла 4-го класу (17 червня 1902) 3-го класу (8 вересня 1909) 2-го класу (7 червня 1914) корона і мечі до ордена 2-го класу (25 жовтня 1916) зірка до ордена 2-го класу (лютий 1918)Militär-Wochenblatt. Nr. 105 vom 3. März 1918, S. 2573. Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу (20 грудня 1905) 3-го класу (17 вересня 1909) офіцерський хрест (27 грудня 1911) 2-го класу (30 грудня 1913) 2-го класу із зіркою і мечами (30 жовтня 1914) 1-го класу з мечами (12 травня 1917) Орден Вюртемберзької корони, почесний хрест (23 вересня 1909) Залізний хрест 2-го класу (14 листопада 1914) 1-го класу (28 червня 1915) Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 1-го класу з мечами (25 лютого 1915) Військовий орден Максиміліана Йозефа лицарський хрест (27 квітня 1915) — «за надзвичайно сміливе, енергійне та рішуче успішне керівництво в боях кавалерійської дивізії навесні та влітку 1915 року». командорський хрест (18 серпня 1916) — за те, що «в битві під Стоходом, як командир Баварської кавалерійської дивізії, він зупинив російський натиск завдяки винятковій розсудливості та сміливості у своїх наказах, зразковому почуттю відповідальності та непохитній волі до перемоги». Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 2-го класу з військовою відзнакою (8 липня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) (25 травня 1916) Ганзейський хрест (Гамбург; 25 травня 1916) Галліполійська зірка (Османська імперія; 3 лютого 1917) Орден Альберта (Саксонія), великий хрест з мечами (26 березня 1917) Срібна медаль «Ліякат» з шаблями (Османська імперія; 25 травня 1917) Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 1-го ступеня з військовою відзнакою (24 серпня 1917) Почесний шеф 4-го шевальєжерського полку «Король» (7 січня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами
Примітки
Література Konrad Krafft von Dellmensingen, Friedrichfranz Feeser: Das Bayernbuch vom Weltkriege 1914—1918. Chr. Belser AG, Verlagsbuchhandlung, Stuttgart 1930. Walter Schärl: Die Zusammensetzung der bayerischen Beamtenschaft von 1806—1918 (= Münchener historische Studien. Abt. Bayerische Geschichte 1), Kallmünz/Opf. 1955. Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Selbstverlag des k. b. Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966, S. 316 f. Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867—1914). C.H. Beck'sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 466. Siegfried Weiß: Berufswunsch Kunst. Maler, Grafiker, Bildhauer. Ehemalige Schüler des Münchner Maximiliansgymnasiums der Jahre 1849 bis 1918. Allitera Verlag, München 2012. ISBN 978-3-86906-475-8, S. 237—238
Nachlass:
Teilnachlass 1: Amtliche Dokumente und Korrespondenz, Lebenserinnerungen 1872—1924 (Bayerisches Hauptstaatsarchiv München — Geheimes Hausarchiv) Teilnachlass 2: Korrespondenzen Hellingsraths und seiner Frau, 1904—1942 (Archiv des Erzbistums München und Freising) Teilnachlass 3: Persönliche Dokumente (Auszeichnungen) und Korrespondenz; Unterlagen zur militärischen Karriere; Lebenserinnerungen, 1872—1924 (Bayerisches Hauptstaatsarchiv München)
Посилання Геллінграт на сайті The Prussian Machine. ''Hellingrath, Philipp von'', Indexeintrag in: Deutsche Biographie, https://www.deutsche-biographie.de/gnd132258110.html