Бісульфітне секвенування () — метод аналізу метилювання ДНК як епігенетичної модифікації у молекулярній біології.
Вперше метод описаний групою дослідників під керівництвом у 1992 році.
Суть методу Метилювання зазвичай спостерігається в промоторах, зокрема у CpG-динуклеотидах і може поширюватися через мітоз до дочірніх хроматид.
Бісульфіт натрію дезамінує неметильовані залишки цитозину з утворенням урацилу. Під час ПЛР-ампліфікації та секвенування урацил зчитується як тимін, а метильований цитозин не зазнає змін, що дозволяє визначити його розташування на рівні одного нуклеотиду.
Обмеження методу
Основними обмеженнями класичних протоколів BS-seq є велика кількість вихідної ДНК, тому що хімічна обробка призводить до її фрагментації, та нездатність розрізняти 5-метилцитозин (5mC) і 5-гідроксиметилцитозин (5hmC).
Див. також Епігенетика Регуляція експресії генів Хроматин
Примітки