Ядерний паритет (, ) — ситуація, коли наддержави (та їх союзники), які мають порівняні можливості стратегічних ударних ядерних сил, перебувають у балансі. Оскільки одночасно наддержави мали і найбільші збройні сили (основою яких і є ядерна зброя) і стратегічний паритет, це поняття фактично є тотожним військово-стратегічному паритету. Ці поняття лежали в основі Холодної війни і, відповідно, більшої частини світової політики другої половини XX століття, хоча дещо по-різному відбивалися у військових доктринах ядерних держав у різний час.
Після розпаду Радянського Союзу питання ядерного паритету тимчасово стало неактуальним, оскільки Росія підписала договір СНО-2. У 2000-х роках спостерігалася тенденція до скорочення російських ядерних сил швидшими темпами, ніж американських, оскільки Росія швидше виводила з експлуатації свої зніті з експлуатації засоби доставки. Але до 2014 року Росія наздогнала Сполучені Штати за кількістю всіх засобів доставки ядерної зброї в рамках Стратегічних ядерних сил, а також за кількістю розгорнутих боєголовок.
Поняття «ядерний паритет» застосовується в основному до СРСР/Росії та США з їхніми союзниками. Досі ядерний арсенал жодної країни поки що не може зрівнятися із запасами Росії та США. Інші ядерні держави періодично пропагують свої ядерні можливості в політичних цілях із обмеженими регіональними наслідками.
Найпотужнішою ядерною державою, хоч і значно поступається Росії та США, є КНР, яка має приблизно 500 ядерних боєголовок і продовжує активно нарощувати свій ядерний арсенал.
Інші держави, такі як Індія, Пакистан, Велика Британія, Франція та КНДР мають незначний ядерний запас і не надто розвивають його. Ізраїль значно розвиває своє ядерне озброєння, але приховує будь-яку інформацію про кількість.
Див. також Перший удар Масована відплата СНО-III Протиракетна оборона США Взаємне гарантоване знищення
Примітки
Посилання «The Rise of U.S. Nuclear Primacy» from Foreign Affairs, March/April 2006