Стіни Єрусалима (, ) оточують Старе місто Єрусалима (приблизно 1 км²). У 1535 році, коли Єрусалим був під владою Османської імперії, султан Сулейман Пишний наказав відбудувати зруйновані міські стіни. Стіни були побудовані між 1537 і 1541 роками. Стіни видно на більшості за останні 500 років.

Довжина стін становить , їхня середня висота — , а середня товщина — . Стіни містять 34 сторожові вежі та , відкритих для руху транспорту, а двоє менших брам знову відкрили археологи.

У 1981 році єрусалимські стіни разом зі Старим містом Єрусалима були додані до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Доізраїльське місто Місто Єрусалим було оточене оборонними стінами з давніх часів. У середній бронзовій добі, періоді, також відомому в танахічних (біблійних) термінах як епоха патріархів, на південно-східному пагорбі Єрусалима було збудовано місто під назвою Євус, відносно невелике (50 000 квадратних метрів), але добре укріплене. Залишки його стін розташовані над . Ототожнення Євуса з Єрусалимом оскаржувалося, головним чином . На підтвердження його позиції кожна небіблійна згадка про Єрусалим, знайдена на стародавньому Близькому Сході, називає місто «Єрусалимом». Прикладом цих записів є листи Амарни, датовані 14 століттям до нашої ери, деякі з яких були написані вождем Єрусалиму Абді-Хебою та називають Єрусалим або () або () (1330-ті роки до н.е.). Також у листах Амарни його називають Бет Шалем, дім Шалема.

Ізраїльське місто (бл. 1000—587/86 рр. до н.е.) Згідно з єврейською традицією, викладеною в Єврейській Біблії, Єрусалим залишався євусейським містом до піднесення Давида, який , перейменував його на Місто Давида та почав його розширювати. За межами сучасного Старого міста його місто все ще розташовувалося на невисокому південно-східному пагорбі. Храм Соломона був збудований на вершині пагорба, що височів прямо над містом, яке він успадкував, Храмовою горою, а потім розширив міські стіни, щоб захистити його.

У період Першого Храму міські стіни були розширені, щоб включити північно-західний пагорб, де сьогодні розташовані єврейський та вірменський квартали.

Усе місто було зруйноване у 587/86 році до нашої ери під час облоги Вавилона, яку очолював Навуходоносор.

Єврейське місто після вигнання, другий Храм Після вавилонського полону, а потім , його новий правитель Кір Великий дозволив юдеям повернутися до Юдеї та відбудувати Храм. Будівництво було завершено у 516 році до н.е. або 444 році до н.е. Біблія стверджує, що Артаксеркс I або, можливо, Дарій II дозволив Ездрі та Неємії повернутися та відбудувати міські стіни та керувати Юдеєю, проте археологічних доказів будівництва стін у цей період, який керувався як провінція .

У період Другого Храму, особливо в період Хасмонеїв, міські стіни були розширені та відремонтовані, утворивши те, що Йосип Флавій називає Першою стіною. Ірод Великий додав те, що Йосип Флавій називав Другою стіною, десь між сучасними Яффською брамою та Храмовою горою. Ірод Агріппа (прав. 41–44 рр. н.е.) пізніше розпочав будівництво Третьої стіни, яке було завершено якраз на початку Першої юдейсько-римської війни. Деякі залишки цієї стіни розташовані сьогодні поблизу заправки .

У 1838 році Едвард Робінсон провів обстеження та картування помітних північних залишків Третьої стіни, які згодом були втрачені через міську забудову. Десятиліття потому, у 1920-х і 1940-х роках, та Лео Ар'є Маєр розкопали вісім роз'єднаних ділянок цієї лінії фортифікації далі на схід. У 2016 році під час розкопок на вздовж західного флангу стіни було виявлено масивну основу вежі періоду Другого Храму розміром 13 на 6,7 метра, чіткий шар від спалювання та 79 каменів для баллісти, що є фізичним доказом римського нападу під час облоги 70 року н.е. ГІС-дослідження, проведене Джозефом Шпізером (Joseph Spiezer, 2023), ці історичні дослідження та розрізнені плани розкопок в єдину систему координат, успішно встановивши суцільну північну лінію, яка йшла на схід, а потім повертала на південь, щоб з'єднатися з північно-східним кутом Храмової гори. Це всебічне картографування демонструє, що Третя стіна довела стародавній Єрусалим до його піку історичної площі приблизно 1800 дунамів (≈445 акрів). Замість того, щоб огороджувати густий житловий район, він забезпечив обмежену збудовану квартала , який слугував сільськогосподарською зоною та сезонним кемпінгом для паломників на свята, покладаючись на величезні водосховища та інтегрований ринок худоби для перевезення тварин для жертвопринесення безпосередньо до Храмового комплексу через північну .

Елія Капітоліна та візантійський Єрусалим

У 70 році н.е., в результаті римської облоги під час Першої юдейсько-римської війни, стіни були майже повністю зруйновані. Єрусалим залишався в руїнах близько шести десятиліть і без захисних стін понад два століття.

Язичницьке римське місто Елія Капітоліна, яке було збудоване після 130 року імператором Адріаном, спочатку залишилося без захисних стін. Після приблизно двох століть без стін навколо міста було зведено нові стіни, ймовірно, за правління імператора Діоклетіана, десь між 289 роком і початком нового століття. Стіни були значною мірою оновлені імператрицею Елією Євдокією під час її вигнання до Єрусалима (443—460).

Середньовіччя

Більшість стін, збудованих Євдокією, були зруйновані під час  року. Їх довелося відбудувати Фатимідському халіфату, який виключив найпівденніші частини, що раніше були включені: гору Сіон з її церквами та південно-східний пагорб (місто Давида) з єврейськими районами, що стояли на південь від Храмової гори.. Готуючись до очікуваної облоги хрестоносцями 1099 року, стіни були знову зміцнені, але безрезультатно. Завоювання принесло деякі руйнування, а потім відбудову, як і відвоювання Саладіном у 1187 році. З 1202 по 1212 рік племінник Саладіна, , наказав відбудувати міські стіни, але пізніше, у 1219 році, він переглянув ситуацію після того, як більшість сторожових веж було збудовано, а стіни знесено, головним чином тому, що побоювався, що хрестоносці отримають вигоду від укріплень, якщо їм вдасться відвоювати місто. Протягом наступних трьох століть місто залишалося без захисних стін, а Аль-Акса та вежа Давида тоді були єдиними добре укріпленими районами.

Османський період У 16 столітті, під час панування Османської імперії в цьому регіоні, султан Сулейман II Пишний вирішив повністю перебудувати міські стіни, частково на залишках стародавніх стін. Збудовані приблизно у 1537—1541 роках, вони існують і донині.

Напис арабською мовою часів правління Сулеймана Пишного говорить:Наказав будівництво стіни той, хто всією своєю силою захистив дім ісламу та своєю силою знищив тиранію ідолів, той, кому єдиному Бог дав змогу поневолити шиї царів у країнах (далеких і широких) та заслужено здобути трон халіфату, султан, син султана, син султана, син султана, Сулейман.

Пізній період Османської імперії та період Британського мандату Після їхнього зведення у 16 столітті османські стіни Єрусалима залишалися практично незмінними протягом століть, лише незначний ремонт проводився після землетрусів або періодів заворушень.[ <span title="This claim needs references to reliable sources. (January 2026)">потрібне посилання</span> ] До кінця 19 століття, коли Єрусалим розширювався за межі Старого міста, стіни поступово втрачали свою оборонну роль і ставали скоріше символічним кордоном, ніж військовим. У 1898 році у стіні біля Яффської брами було зроблено пролом, щоб німецький імператор Вільгельм II міг увійти до Єрусалима під час свого офіційного візиту. Цей отвір залишається видимим і сьогодні і являє собою одну з найдавніших сучасних змін османських укріплень.

Під час періоду Британського мандату (1917—1948) стіни були визнані важливою історичною пам'яткою. Британська влада дотримувалася політики, орієнтованої на збереження, і загалом уникала структурних змін. У 1922 році стіни та брами були офіційно оголошені охоронюваними старожитностями згідно з Постановою про старожитності.

Йорданський та ізраїльський періоди Після арабо-ізраїльської війни 1948 року, Старе місто Єрусалима, включаючи його стіни, перейшло під управління Йорданії. Протягом цього періоду проводилися обмежені реставраційні роботи, а доступ до деяких брам був обмежений.

Після Шестиденної війни 1967 року Ізраїль отримав контроль над Східним Єрусалимом. Відтоді вздовж стін проводяться археологічні дослідження та проекти з охорони, зосереджені на структурній стабілізації, документуванні попередніх етапів будівництва та збереженні оригінальної османської кладки.

Каср Джалуд

У північно-західному куті Османської стіни археологи виявили мізерні залишки великої вежі розміром приблизно 35x35 метрів, ймовірно, вперше збудованої в 11 столітті за часів Фатимідів, яка впала перед франками наприкінці Першого хрестового походу в 1099 році та була розширена Айюбідами після відвоювання міста Саладіном у битві при Хаттіні в 1187 році. Вежа відома арабською мовою як Каср аль-Джалуд «Вежа Голіафа», а в Єрусалимському королівстві як на честь Танкреда Отвільського, полководця, чиї війська прорвали оборону Фатимідів у цій конкретній точці під час облоги 1099 року. Вежа, як і вся міська стіна, були давно зруйновані на той час, коли османи збудували свою, можливо, з 1219 року, коли правитель Айюбідів Аль-Муаззам Іса зруйнував більшу частину міських укріпленьTancred's Tower / Qasr Jalud (Goliath's Castle), Institute for International Urban Development (I2UD), accessed June 2020.

Див. також Стіни XVI століття . Сім із восьми головних брам належать до стін XVI століття. Мімар Сінан (1488/90—1588), головний архітектор Османської імперії. Стіни та брами Єрусалима приписуються йому або його канцелярії, разом із мечеттю Хасекі Султан Імарет.  — архітектор часів Британського мандату, який розробив генеральний план розвитку Єрусалима та реставрації стін Старого міста.

Не пов'язані безпосередньо  — міський мур Єрусалима часів Єзекії (близько 700 р. до н.е.) Храмової гори Західна стіна — також відома як „Стіна плачу“, доступна частина західної підпірної стіни Храмової гори  — національний парк у Тасманії, Австралія, названий на честь стін Єрусалима через наявність природних скельних утворень, що нагадують стіни.

Примітки

Джерела