Кревське князівство () — удільне князівство XIV ст. у складі Великого князівства Литовського (ВКЛ), волості якого були розташовані в долині річки Березини (притоки Німану) до витоків річки Вілії. Княжий стіл був у містечку Крево (нині село у північно-західній Білорусі), де розташовувалася резиденція князя — Кревський замок.
Утворилося бл. 1338 при розділі Гедиміном ВКЛ між синами, його отримав у свій уділ Ольгерд, а згодом воно перейшло до сина Ольгерда Ягайла. Російський професор історії права Федір Леонтович вважав, що останнім удільними кревським князем в 1387—1391 був Вігунт Ольгердович, але, насправді, відомо, що той був князем керновським у Литві.
Історики переконані, що вже у кін. XIV ст. князівство втратило свій статус уділу і стало частиною особистого домену Великого князя Литовського, а згодом було перетворено на староство у Віленському воєводстві.
У складі Кревського князівства було невеличке удільне Свірське князівство, де правили місцеві князі Свірські, які не були Гедиміновичами, а належали до якоїсь іншої литовської династії. До їхніх володінь належали волості: Свір, Кобильник, Мядзьол, Сирмеж, , і Трокінікі.
Примітки
Джерела