Павло Стальмах (13 серпня 1824, Базановіце — 13 листопада 1891, Цешин) — польський журналіст, письменник, громадський та національний діяч Тешинської Сілезії.
Життєпис Закінчив початкову школу та Євангелічно-лютеранську школу в Цешині. У 1843 році він вступив до Братислави, де зустрів Людовіта Штура — активіста словацького національного відродження. У 1842 році в Цешина Стальмах заснував «Złączenie Polskie».
Під час Слов'янського конгресу в Празі наполягав на злитті Цешинської Сілезії з Галичиною, а Сілезії (яка тоді була під владою Пруссії) з Великою Польщею. За свою громадську діяльність та антиурядові статті було ув'язнено і неодноразово карався штрафом.
Разом з Анджеєм Цинтялом був видатним польським активістом у Тешинській Сілезії.
Стальмах був протестантом, але перед смертю він перейшов у католицтво. Похований на міському цвинтарі у Цешині.
Твори Światło prawdy w narodowych stosunkach Śląska wydane w Cieszynie w 1884, dostępne w wersji cyfrowej na PBI, W obronie własnej z 1887 roku, dostępne w wersji cyfrowej na PBI, Księgi rodu słowiańskiego 1889, dostępne w wersji cyfrowej na PBI, Zbiór pieśni polskich Cieszymir (1890) Bój na Dobropolu (1890) Pamiętniki Pawła Stalmacha (1910)
Примітки