Московський металургійний завод «Серп і молот» () — колишнє підприємство чорної металургії Росії, що було розташовано у Москві (район Лефортово). Був заснований у 1883 році французьким підприємцем Ю. Гужоном. Припинив роботу у 2011 році і був повністю демонтований. На місці заводу з 2015 року зводиться житловий масив.

У 2010-х, в останні роки роботи, на заводі виплавлялося близько 70 000 т сталі на рік. The Mineral Industry of Russia. Minerals Yearbook, 2012. p. 38.17.

Історія

Завод було засновано у 1884 році підприємцем Юлієм Гужоном (1852—1918), який народився в Росії в сім'ї французького підприємця і мав французьке підданство. У 1883 році було створено акціонерне Товариство Московського металічного заводу, яке й побудувало завод. Власником 50 % акцій і земельної ділянки, а відтак й повновладним хазяїном заводу, був Гужон. Завод був відомий як «завод Гужона». Спочатку це був прокатний завод. У 1886 році працювали прокатне, протягальне (волочильне), цвяхове та допоміжне відділення. Р. С. Бирман. Московский металлургический завод «Серп и молот». //  — Т. 15. — 1974. У 1890 році стала до ладу перша мартенівська піч, завод почав виплавляти сталь, у 1892 — 2-а мартенівська піч. В. Гаков. Гужон неистовый. // Вечерняя Москва. 5 октября 2010. — Архів статті на сайті Wayback Machine від 2 лютого 2020 року. У 1884 році на заводі працювало 200 робітників, через 10 років — близько 1500, у 1917 році — біля 3000. До початку Першої світової війни у Гужона працювало майже 4000 осіб, а 7 мартенівських печей виплавляли понад 90 тисяч тонн сталі на рік.

За сов'єцькою історієграфією, робітники заводу брали активну участь у революції 1905-1907 і в Жовтневому перевороті 1917. Після більшовицького перевороту завод Гужона був націоналізований, сам Гужон виїхав до на той час вільної від більшовиків Ялти, де у 1921 році був вбитий білогвардійцями. До 1921 року випуск продукції на заводі зменшився у 50 разів. На початку листопада 1922 року завод був перейменований на Великий металургійний завод «Серп і молот». З 1931 року він спеціалізувався на виробництві продукції з якісної сталі. У 1929—1935 роках було проведено реконструкцію заводу: зведено нові мартенівські печі, модернізовано прокатні стани та нагрівальні печі, побудовано нові прольоти для обробки прокату, пущено перший у країні цех холодної прокатки стрічки з нержавіючої сталі. Заводу була відведена нова територія, на якій збудували 2-й сталеплавильний цех з мартенівськими та дуговими печами та фасонно-ливарним відділенням, калібрувальний та канатний цехи.

Під час Другої світової війни завод виробляв продукцію для фронту, частину виробництва було евакуйовано на схід — у Нижній Тагіл, Омутнінськ, Золотоуст.

У повоєнні роки впроваджено у виробництво технічні удосконалення. 1949 року вперше у світовій практиці у сталеплавильному виробництві розроблено та впроваджено кисневий процес при виплавці металу. Цією роботою було вирішено питання різкого підвищення продуктивності праці, підвищення якості. Металлург. — 1983. — С. 6. За розробку технології та впровадження у металургійну промисловість застосування кисню для інтенсифікації мартенівського процесу група авторів отримала державну премію за 1949 рік. Крім того, у повоєнні роки була введена автоматизація для регулювання теплового режиму мартенівських печей та переведено їх на випарне охолодження, створені нові технологічні процеси: очищення поверхні листів, стрічки, прутків та дроту шляхом обробки їх у ще сортового прокату з використанням ЕОМ, винайдено пристрої для автоматизації процесу виробництва сріблянки та ін. З 1968 року було здійснено нову реконструкція заводу. В результаті реконструкції завод переведено на виготовлення високоякісної продукції з високолегованих та неіржавних марок сталі. При цьому були передбачені комплексна механізація та автоматизація всіх виробничих операцій та застосування прогресивних технологічних процесів. Как закалялась сталь «Серпа и молота». www.kommersant.ru 29.11.2013 — архів статті на сайті Wayback Machine. Валова продукція заводу збільшилася 1973 року порівняно з 1960 на 47,9 %.

У 1970-х роках завод випускав середньосортний та дрібносортний прокат, катанку, калібровану сталь, холоднотягнутий дріт, гарячекатану тонколистову сталь, холоднокатану листову сталь та стрічку, фасонне лиття та сталеві канати.

Мартенівський цех було закрито 1976 року, виплавка сталі продовжилася лише у електропечах.

Завод був нагороджений орденом Леніна (1939) та орденом Трудового Червоного Прапора (1945).

Питання закриття підприємства обговорювалися з 1972 року. У 2007 році було озвучено перші плани щодо забудови цієї території, однак проект тоді не було прийнято.

У 2011 році завод було закрито і незабаром повністю демотовано. На території заводу, що займала приблизно 60 га, у березні 2015 року розпочалося будівництво житлового комплексу «Символ», що триває до нашого часу (2025). Проект забудови виконано проектними бюро Лондона і Москви.

У мистецтві Заводу присвячено картину московського художника І. М. Гуревича (1907, Кишинів — 1992, Москва) «„Серп і молот“ (Вальцювальники)» (1972), що зберігається у Ірбітському державному музеї образотворчих мистецтв (РФ).

Посилання