Швейцарський стиль (також Swiss style, Швейцарська школа, Швейцарський дизайн) — напрям у графічному дизайні, що сформувався у 1950-х — 1960-х роках під впливом таких явищ, як Інтернаціональний стиль типографії, радянський конструктивізм, традиція школи Баугаус, Інтернаціональний стиль і класичний модернізмVasileva E. (2021) The Swiss Style: It's Prototypes, Origins and the Regulation Problem // Terra Artis. Arts and Design, 3, 84–101.Meggs P. A History of Graphic Design. N. Y.: John Wiley & Sons, Inc., 1998.. Швейцарський стиль пов'язують із творчістю швейцарських графіків, проте принципи швейцарського стилю набули поширення в різних країнах, тому «швейцарський стиль» також називають «інтернаціональним стилем»Hollis R. Swiss Graphic Design: The Origins and Growth of an International Style, 1920—1965. New Haven: Yale University Press: 2001..
Термін
Існує складність, пов'язана з визначенням меж терміна «Швейцарський стиль»Scotford M. Is There a Canon of Graphic Design History? // AIGA Design Journal, 1991. Vol. 9. N. 2. pp. 36–39.Vasileva E. (2021) The Swiss Style: It's Prototypes, Origins and the Regulation Problem // Terra Artis. Arts and Design, 3, 84–101.. Через широке розповсюдження Швейцарського стилю в різних країнах його також часто називають «Інтернаціональним стилем». Іноді це поняття плутають із терміном Інтернаціональний стиль, який позначає архітектурну систему 1920-х — 1960-х і який, зі свого боку, пов'язують із розвитком архітектурного модернізму в інтернаціональному просторі (Європі, Азії, СРСР, Америці тощо).Frampton K. Modern Architecture: A Critical History. London: Thames and Hudson, 1980. Термін Швейцарський стиль також іноді повністю ототожнюють із поняттям «Інтернаціональний стиль типографії», однак між ними існують концептуальні відмінності. Швейцарська школа, будучи продовженням Інтернаціонального типографічного стилю, являє собою автономне явищеHollis R. Swiss Graphic Design: The Origins and Growth of an International Style, 1920—1965. New Haven: Yale University Press: 2001.. Швейцарський стиль — це самостійна система, пов'язана з формуванням графічного стилю 1950-х — 1960-х років.
Загальна характеристика Швейцарський стиль пов'язаний із формуванням нових принципів графічного дизайну. Вони були створені на основі графічних концепцій, окреслених школою Баугаус, радянським конструктивізмом та Інтернаціональним типографічним стилемMeggs P. A History of Graphic Design. N. Y.: John Wiley & Sons, Inc., 1998.. До базових принципів Швейцарського стилю можна віднести мінімалістичну графіку, використання системи модульної сітки, асиметричної верстки та шрифтів без зарубокVasileva E. (2021) The Swiss Style: It's Prototypes, Origins and the Regulation Problem // Terra Artis. Arts and Design, 3, 84–101.. Швейцарський стиль розглядають як основу сучасного графічного дизайну. Зокрема, вважають, що багато елементів комп'ютерного дизайну, зокрема Flat Design, сформувалися під впливом Швейцарського стилюVasileva E.V., Garifullina (Aristova) Zh.S. Flat-Design and the System of International style: graphic principles and visual form // Sign: problem field of media education. 2018. No. 3 (29). pp. 43–49.. Швейцарський стиль пов'язують із розвитком актуальних форм і графічної основи корпоративної айдентики.
Швейцарський стиль і його витоки
Розвиток Швейцарського стилю пов'язують із формуванням нових принципів у графічному дизайні та співвідносять із низкою прототипів, зокрема таких як De Stijl, радянський конструктивізм, школа Баугаус, Інтернаціональний типографічний стиль тощоMeggs P. A History of Graphic Design. N. Y.: John Wiley & Sons, Inc., 1998.. Принциповий вплив на розвиток Швейцарської школи мав Ернст КеллерVasileva E. (2021) The Swiss Style: It's Prototypes, Origins and the Regulation Problem // Terra Artis. Arts and Design, 3, 84–101.. Почавши 1918 року викладати у Школі прикладних наук у Цюриху, він окреслив основні принципи майбутньої Швейцарської школи, а також сприяв формуванню цілого покоління дизайнерів-графіків. Виховані Келлером майстри склали основу Швейцарської школи графічного дизайну. Одним з учнів Келлера був Йозеф Мюллер-Брокманн, який удосконалив систему модульної сітки й зробив її основою як Швейцарського стилю, так і сучасного графічного дизайнуMüller-Brockmann J. Grid systems in graphic design / Rastersysteme für die visuelle Gestaltung. Teufen: Verlag Arthur Niggli, 1981..
Рух мистецтв і ремесел
Ідея реформи прикладної графіки була окреслена в межах Руху мистецтв і ремеселMeggs P. A History of Graphic Design. N. Y.: John Wiley & Sons, Inc., 1998.. Прикладні мистецтва загалом і прикладна графіка зокрема були представлені як найважливіші елементи художньої системи. Швейцарська школа не використовувала або майже не використовувала стилістичні елементи Руху мистецтв і ремесел. Водночас ідею нової графіки, покладену спочатку в основу Інтернаціонального типографічного стилю, а потім — Швейцарського стилю, пов'язують із Рухом мистецтв і ремеселVasileva E. (2021) The Swiss Style: It's Prototypes, Origins and the Regulation Problem // Terra Artis. Arts and Design, 3, 87..
Веркбунди: Німеччина і Швейцарія
Заснований 1907 року Німецький Веркбунд був орієнтований на розвиток промислового мистецтва й ремеслаSchwartz F. The Werkbund: Design Theory and Mass Culture Before the First World War. New Haven, Conn.: Yale University Press, 1996.. У 1913 році з ініціативи Анрі ван де Вельде був заснований Швейцарський Веркбунд, метою якого було поширення ідей нового мистецтва й ремесла у Швейцарії. Промислова основа та орієнтація на функціональні прикладні форми, запропонована Німецьким і Швейцарським Веркбундами, вплинули на формування функціональної концепції Швейцарського стилюVasileva E. (2021) The Swiss Style: It's Prototypes, Origins and the Regulation Problem // Terra Artis. Arts and Design, 3, 84–101.Hollis R. Swiss Graphic Design: The Origins and Growth of an International Style, 1920—1965. New Haven: Yale University Press: 2001..
Реформа художньої освіти Розвиток Швейцарської школи пов'язують не лише з розвитком промислових ідей, а й із реформою художньої освіти у Швейцарії. Ці зміни торкнулися навчальних програм шкіл у Цюриху та Базелі ()Vasileva E. (2021) The Swiss Style: It's Prototypes, Origins and the Regulation Problem // Terra Artis. Arts and Design, 3, 90. Перетворення в цій сфері пов'язують з ім'ям Юліуса де Претере — бельгійського художника і графіка, який 1906 року був призначений новим ректором Школи прикладних мистецтв у ЦюрихуRousseeuw B. De handpersdrukken van Julius de Praetere voor het eerst bijeengebracht. Ausstellungskatalog. Essen, Carbolineum Pers, 1999.. Реформи де Претере та зміни, внесені ним до курсу 1908 року, реорганізували освіту в галузі дизайну. Нова художня освіта меншою мірою орієнтувалася на класичні форми мистецтва й більшою мірою спиралася на можливості промислового дизайну.
Ернст Келлер
У 1918 році у Школі прикладних мистецтв у Цюриху почав викладати Ернст Келлер (сама школа заснована 1878 року)Vasileva E. (2021) The Swiss Style: It's Prototypes, Origins and the Regulation Problem // Terra Artis. Arts and Design, 3, 94.. Келлер розробив курс графічного дизайну й типографії. У своїх роботах Келлер використовував прості геометричні форми, інтенсивні кольори, спираючись на прості за своєю основою графічні рішення. Ці прийоми згодом використовуватимуть майстри Швейцарської школи. Келлер сформував багато майбутніх принципів Швейцарського дизайну.
Конструктивізм, De Stijl, Баугаус
Течії нового мистецтва — такі як конструктивізм, De Stijl, Баугаус — окреслили майбутню візуальну програму Швейцарського стилюBrändle C.; Gimmi K.; Junod B.; Reble C.; Richter B. 100 Years of Swiss Graphic Design. Museum für Gestaltung Zürich. Zürich: Lars Müller Publishers, 2014.Vasileva E. (2016) Ideal and utilitarian in the international style system: subject and object in the design concept of the 20th century // International Journal of Cultural Research, 4 (25), 72–80.. Графічні елементи, сформовані в рамках радянського конструктивізму, руху De Stijl і художньої традиції Баугаусу, склали основу Швейцарського стилюHollis R. Swiss Graphic Design: The Origins and Growth of an International Style, 1920—1965. New Haven: Yale University Press: 2001..
Інтернаціональний стиль типографії
Важливою основою майбутнього Швейцарського стилю став розвиток Інтернаціонального типографічного стилю у 1920-х — 1930-х роках. У 1928 році була видана книга «Нова типографія», написана німецьким дизайнером і графіком Яном ЧихольдомTschichold J. Die neue Typographie. Ein Handbuch für zeitgemäß Schaffende. Berlin: Verlag des Bildungsverbandes der Deutschen Buchdrucker, 1928.. «Нова типографія» окреслила основні принципи Інтернаціонального типографічного стилю, прийоми, ідеологія та принципи якого були покладені в основу Швейцарського стилюMeggs P. A History of Graphic Design. N. Y.: John Wiley & Sons, Inc., 1998..
Особливості стилю
Багато принципів, що набули розвитку в межах Швейцарського стилю, були окреслені в межах Інтернаціонального типографічного стилю. Швейцарська графіка використовувала ці принципи як базову платформу, але переробила їх, створивши на їхній основі новий упорядкований стиль. Принципи Інтернаціонального типографічного стилю були вдосконалені в межах Швейцарського дизайну. До цих базових принципів належать такі прийоми, як використання модульних сіток, асиметрична верстка, вибір на користь простих шрифтів без зарубок, вирівнювання за лівим краєм і поява порожнього простору на сторінціHollis R. Swiss Graphic Design: The Origins and Growth of an International Style, 1920—1965. New Haven: Yale University Press: 2001.Meggs P. A History of Graphic Design. N. Y.: John Wiley & Sons, Inc., 1998..
Використання модульної сітки
Ідея модульної сітки виникла на початку XX століття й була скоригована в межах Інтернаціонального типографічного стилю у 1920-х — 1930-х роках. Класичне розуміння модульної системи було сформульоване в працях Йозефа Мюллера-Брокманна — насамперед у книзі «Модульна система в графічному дизайні»Müller-Brockmann J. Grid systems in graphic design / Rastersysteme für die visuelle Gestaltung. Teufen: Verlag Arthur Niggli, 1981.. Удосконалена швейцарськими дизайнерами модульна сітка вважається основою Швейцарського стилю і ключовим елементом сучасного графічного дизайну.
Прості шрифти
Упізнаваною ознакою Швейцарського стилю стало використання простих шрифтів — тобто шрифтів без зарубок. Прості шрифти використовувалися як мінімалістичний компонент і формували альтернативу старій антикві, поширеній у поліграфії XIX століття. Прості шрифти давали змогу сформувати новий стиль, який вважався не лише практичним, а й сучасним. Однією з найвідоміших гарнітур стала Гельветика, розроблена 1957 року швейцарським типографом Максом Мідінгером за участі Едуарда Гоффмана. Використання простих шрифтів стало відмітною особливістю Швейцарської школи й маркером нового дизайну.
Асиметричне розташування елементів
Асиметрична верстка була успадкована Швейцарською школою від традиції Інтернаціонального типографічного стилю. Традиція асиметричної композиції тексту, що виникла у 1920-ті роки, стала основоположною у швейцарському графічному дизайні. Швейцарська школа зробила асиметрію основою графічного стилю, удосконаливши прийоми асиметричної верстки й створивши її сталий стандарт.
Використання вільного простору Використання порожнього простору — ще один прийом, успадкований Швейцарською школою від традиції Інтернаціонального типографічного стилю. Вільний простір давав змогу підтримувати баланс сторінки. Використання порожнього простору в традиції Швейцарської школи стало основою сучасного графічного мінімалізму.
Вирівнювання за лівим краєм