Марія ван Остервейк, також Остервік (1630–1693) – нідерландська художниця та підприємиця Золотого віку. Авторка насичених деталями квіткових картин та інших видів натюрмортів. Спеціалізувалася на створенні надзвичайно деталізованих квіткових композицій, фруктів, а також алегоричних полотен у стилі ванітас.

Життєпис та робота Марія ван Остервейк народилася 1630 року в місті Ноотдорп, розташованому поблизу Делфта в Південній Голландії, в Нідерландах. Зазвичай датою її народження вважають 20 серпня, але деякі джерела стверджують, що це було 27 серпня. Її батько був священником голландської реформатської церкви, як і її дід. Зовсім малою батько відвів її до студії художника-натюрмортиста Яна Давідса де Хема. Під його впливом у Марія Остервейк розвинула інтерес до квіткового живопису. Марія стала його ученицею і виявила талант до яскравого малювання реалістичних творів.

Марія ван Остервейк спочатку працювала в Делфті, а пізніше переїхала до Утрехта. Вона працювала з де Хемом, а через роки створила першу власну професійну роботу. Коли де Хем переїхав до Антверпена, Марія ван Остервейк мала широкі можливості для самостійної праці з живопису.

Десь на початку-середині 1670-х вона переїхала до Амстердама. Її студія знаходилася навпроти майстерні художника-квіткаря Віллема ван Алста. Ван Елст залицявся до неї, але вона відмовила йому, і, як повідомляється, він перестав переслідувати її, бо її відданість живопису була для неї важливішою. Марія ван Остервейк була одна все життя, але виховувала свого племінника, який став сиротою.

Окрім того, що Марія ван Остервейк була талановитою художницею, вона також була успішною підприємицею. Вона скористалася послугами агента в Амстердамі для продажу своїх робіт німцям. Серед її покровителів були Людовик XIV, імператор Леопольд I Габсбург, Август II Фрідріх та Вільгельм III Оранський. Вона продала три роботи королю Польщі. Попри те, що її майстерно виконані картини з квітами розшукували голландські та інші колекціонери, їй відмовили у членстві в гільдії художників, оскільки жінкам заборонялося вступати до організації.

Вона навчала свою служницю Гертген Вінтгес, також відому як Гертьє Пітерс, змішувати фарби та іншій художній майстерності. В результаті, після смерті Марії ван Остервейк, Гертген Вінтгес жила самостійно, забезпечуючи себе роботою художниці.

У 1689 році Марія ван Остервейк створила свою останню відому картину. Цей натюрморт знаходиться в колекції Її Величності Королеви в Кенсінгтонському палаці в Лондоні. Ця картина, «Натюрморт з квітами, комахами та мушлею», була придбана Королівською колекцією під час правління королеви Анни, як і інші робота Марії ван Остервейк.

Марія ван Остервейк померла у своєму будинку в Ейтдамі, Північна Голландія, приблизно в 12 кілометрах на північний схід від Амстердама, у 1693 році. Датою її смерті часто називають 12 листопада, але деякі джерела стверджують, що це було в грудні.

Інтерпретація та визнання Дуже мало жінок були професійними художницями у 1600-х. У книзі 2004 року про картини голландського Золотого віку мистецтвознавця Крістофера Ллойда Марія ван Остервейк була єдиною жінкою, чиї роботи були включені. Ранні письменники схильні зображувати жінок-художниць, співвідносячи чесноти, яких традиційно очікували від жінок, з подібними цінностями, почерпнутими з інтерпретації їхніх картин. Марія ван Остервейк, яка присвятила своє життя живопису, а не тому, щоб бути дружиною та матір'ю, виявилася складною темою для цих письменників, і їхні розповіді можуть не зображувати її як повністю сформовану особистість. Більш особисті аспекти її картин також були значною мірою не досліджені. Це відрізняє її від художниці Рахел Рюйш (1664–1750), яка була одружена і народила десятьох дітей, і про яку писали дуже особистісно та захоплено.

Як данину поваги майстерності Марії ван Остервейк як художниці-флористки, що вважалося прийнятним покликанням для жінки того часу – Валлерант Вайян написав її портрет із палітрою в руках. На цьому портреті 1671 року, що зберігається в амстердамському Рейксмузеї, вона зображена з Біблією в іншій руці. Інший її портрет, який приписують художнику Жерару де Лерессу, зображує її позуючою з поетом Дірком Шельте. У 1673 році Шельте написав вірш, присвячений красі картин Марії ван Остервейк, а також її характеру. Портрет є відсилкою до вірша, він зображує ван Остервейк з палітрою та пензлями як художницю-музу, що служила натхненням для поета Шельте. Арнольд Гаубракен, сучасний біограф голландських художників Золотої доби, вихваляв Марію ван Остервейк, але не вважав її професійною художницею, попри дуже великі кошти, які заплатили за її картини такі колекціонери з різних членів європейськиз королівських родин. Творчий стиль Марія ван Остервейк створювала квіткові картини та натюрморти з алегоричними темами в період, коли такі роботи були дуже затребувані в Центральній Європі. Її та Рахел Рюйш вважали найвидатнішими художницями-натюрмортистками Нижніх країн. В своїх роботах Марія ван Остервейк використовувала світні кольори, багатство деталей, демонструючи техніку світлотіні. Вона часто малювала темні фони, що призводило до посилення яскравості переднього плану. Вона зробила внесок у трансформацію жанру квіткового натюрморту, малюючи реалістично в манері, подібній до голландської традиції тромплей 16-го століття. Мало робіт ідентифіковані як роботи Марії ван Остервейк, більшість з визнаних — це квіткові картини, але Хубракен визначив, що вона створила багато інших натюрмортів. Вважається, що вона створила 30 картин за свою кар'єру. Багато її картин були малого формату. Це часто було характерно для художників того часу, оскільки великі твори, як правило, обмежували можливості продажу заможнішими клієнтами, такими як церкви чи держава.

Завдяки використанню символічних елементів, її картини відображають теми, поширені в голландських натюрмортах XVII століття, такі як марнославство, тимчасовість та обов'язок присвятити себе Богу. Її картини у стилі ванітас містять предмети, що символізують швидкоплинність життя. Ці предмети можуть включати черепи, пісочні годинники, книги, глобуси, частково з'їдену їжу, мішки з грошима, комах, зів'яле листя та квіти. Вона також включила символи воскресіння, надаючи своїм роботам тонкий гіркувато-солодкий відтінок, який контрастує з деякими іншими художниками того часу, які іноді, наприклад, зображували велику купу черепів, щоб донести моральне послання у своїх картинах у стилі ванітас.

Марія ван Остервейк була дуже релігійною, і вона часто символічно зображувала свої глибокі переконання у своїх картинах. Соняшник символізував звернення до Бога. Виноград набув символічного релігійного значення через його використання для виготовлення євхаристійного вина. Навіть кольори використовувались символічно: білий означав невинність, жовтий – божественність, а червоний – мучеництво.

Марія ван Остервейк створювала повторювані поетичні прикрашання у своїх натюрмортах. Червоний метелик Сонцевик Адмірал з'являється в різних місцях на більшості її значних картин, іноді відпочиваючи на стеблі квітки, або на краю столу з вазою для квітів, або на книзі. Метелик використовувався як засіб для привернення уваги глядача до картини та до художнього бачення Марії ван Остервейк. Метелики також символізують воскресіння Христа.

Колекції

Художній музей Цинциннаті Художній музей Крокера ( Сакраменто, Каліфорнія ) Художній музей Денвера Музей Фіцвільяма ( Кембридж ) Музей історії мистецтв (Відень, Австрія) Мауріцгейс (Гаага, Нідерланди) Палатинська галерея в Палаццо Пітті (Флоренція, Італія) Королівська колекція (Лондон) Державний музей мистецтва (Копенгаген) Державний музей в Амстердамі придбав натюрморт Ванітаса (що датується 1690 роком виконання) у 2023 році за 1,3 мільйона євро. Після періоду досліджень та реставрації його було представлено у березні 2025 року. Це лише одна з двох картин Марії ван Остервейк, що зберігаються в голландській установі.

Галерея

Джерела

Зовнішні посилання

Примітки