Священномученик Олександр Балануца, Пресвітер Іванівський (Балануца Олександр Олексійович;) — православний священнослужитель, священномученик, місцевошанований святий Олександрійської єпархії Української Православної Церкви.

Життєпис Народився майбутній священномученик Олександр Олексійович Балануца 1874 року в багатодітній родині: у нього було три брати (Михайло, Євгеній, Микола) та сестра Марія. Ймовірно, він походив не з духовного стану, оскільки, здобувши початкову освіту, вступив до вчительської семінарії містечка Новий Буг, де готували вчителів для церковно-парафіяльних шкіл. Провчившись там рік, він був звільнений звідти у 1896 році. Причина полягала не в успішності — навпаки, навчався він старанно і добре, — а в тому, що його прагнення були спрямовані до духовного життя та служіння Богові. Після звільнення з учительської семінарії Олександр вступив послушником до Одеського Свято-Успенського монастиря, сподіваючись присвятити своє життя Богові. Однак молодий чоловік мав талант читця та співака, що помітило єпархіальне керівництво. У 1896 році Олександр Балануца резолюцією преосвященного Тихона, єпископа Єлисаветградського, був призначений виконувачем обов'язків псаломщика до церкви на честь преподобного Арсенія в селі Максимівка (Чорбина) Єлисаветградського повіту. Також його призначили вчителем місцевої церковно-парафіяльної школи. Зі смиренням прийняв він це призначення, усвідомлюючи важливість покладеного на нього послуху. Як учитель Олександр виявляв себе суворим, але терплячим, прагнучи ґрунтовно донести матеріал до учнів. Його вихованці демонстрували високий рівень знань. Педагогічна праця Олександра у 1903 році була відзначена подякою від єпархіального керівництва. 26 липня 1906 року Олександра Балануцу було призначено вчителем зразкової школи при Одеській духовній семінарії, де він продовжував свій педагогічний шлях, а також дияконом Свято-Андріївського семінарського храму. Рукопокладення в сан диякона відбулося 29 серпня 1906 року, в день Усікновення голови Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна.

Перед висвяченням у священний сан Олександр одружився з Раїсою Федорівною Шаревською (1881 року народження). У 1896 році вона закінчила Одеське єпархіальне жіноче училище, була сиротою. У 1903 році працювала вчителькою в Шамовській двокласній школі, де за старанність та професіоналізм була відзначена подякою єпархіального керівництва. Згодом у шлюбі народилося троє дітей: старший син Микола та дві доньки — Ганна (26 липня 1916 р.) і Ксенія (6 лютого 1920 р.). Щорічно 30 листопада, коли вшановується пам'ять святого апостола Андрія Первозваного, день у семінарії був урочистим. У Свято-Андріївському храмі звершувалася архиєрейським чином Божественна літургія, в якій постійно брав участь учитель і диякон Олександр Балануца. 15 липня 1907 року він разом із протоієреєм Михайлом Марченком брав участь у вінчанні Любові — доньки відомого одеського пастиря (нині прославленого святого) праведного Іони Отаманського — та Василя Крупського, уродженця Єлисаветградського повіту.

10 серпня 1913 року Святіший Урядящий Синод благословив відкриття нової парафії при новозбудованому Архангело-Михайлівському храмі в селі Іванівка Олександрійського повіту Херсонської губернії. 17 грудня 1913 року псаломщику-диякону Свято-Андріївської церкви при Одеській духовній семінарії Олександру Балануці було надано священницьке місце при Михайлівській церкві с. Іванівка. Хіротонія відбулася через кілька днів в Одеському Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Він із ревністю віддався служінню. За кожною літургією отець Олександр виголошував проповідь на євангельську тему, закликаючи парафіян до міцної віри, молитви, відвідування храму у недільні й святкові дні та діл милосердя. Кілька років о. Олександр прослужив в Іванівці, здобувши повагу та любов парафіян. У 1914 році розпочалася Перша світова війна. Багато жителів парафії були мобілізовані на фронт. До тилу прибувала велика кількість поранених, які потребували догляду та лікування. Збором коштів і матеріальної допомоги займалися різні доброчинні товариства, і кожна парафія намагалася зробити свій внесок. Отець Олександр закликав парафіян підтримувати постраждалих від воєнних дій і сам активно брав участь у зборі коштів для поранених, хворих, військовополонених та вдів солдатів. Про це регулярно повідомлялося в звітній документації у «Херсонських Єпархіальних відомостях».

У 1917 році до дня Святої Пасхи архієпископ Херсонський і Одеський Назарій нагородив о. Олександра скуфією. Трохи пізніше, 3–4 серпня того ж року, він був затверджений у складі благочинницької ради по Новогеоргіївському округу Олександрійського повіту терміном на три роки. На нього лягли додаткові обов'язки з адміністративного устрою благочиння. Події революції 1917 року та подальша зміна влади призвели до початку репресій проти духовенства, грабування та закриття храмів. У 1919 році Олександрійським та Єлисаветградським повітами прокотилася хвиля вбивств священнослужителів. У ніч на 27 серпня 1919 року о. Олександр Балануца був жорстоко убитий махновцями в церковному погребі неподалік від храму та будинку, де він мешкав із родиною і де також розміщувалася церковна школа. Перед смертю священник зазнав катувань та знущань і помер від отриманих тяжких тілесних ушкоджень. Після вбивства віряни таємно та швидко поховали тіло о. Олександра на сільському цвинтарі в дубовій труні, поклавши всередину невелику дерев'яну ікону святителя Миколая Чудотворця. Місце поховання вшановувалося місцевими жителями, згодом на ньому встановили хрест. Через п'ять місяців після мученицької кончини о. Олександра в м. Єлисаветграді народилася його донька Ксенія. Його дружина Раїса з дітьми мешкала в селі Обознівка. Попри утиски та складні обставини за радянських часів, діти здобули освіту: син Микола став військовим, а доньки — вчительками.

Канонізація та вшанування 7 серпня 2020 року було віднайдено чесні останки ієрея Олександра Балануци. 9 грудня 2020 року рішенням Священного Синоду УПЦ його було зараховано до лику місцевошанованих святих Олександрійської єпархії як священномученика. 21 червня 2021 року (у День Святого Духа) відбулося урочисте прославлення сщмч. Олександра Балануци, яке очолив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій. Посилання Скорбный список Послание архиепископа Александрийского и Светловодского Боголепа в связи с торжеством прославления святых Александрийской епархии Архиепископ Феодосий сослужил Предстоятелю УПЦ на торжествах по случаю прославления святых в Александрии Блаженніший Митрополит Онуфрій очолив канонізацію святих в Олександрії Прославление пяти святых новомучеников состоялось в Александрийской епархии - novomuchenik Примітки