Carex novae-angliae — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: Канада й США (Коннектикут, Мен, Массачусетс, Мічиган, Міннесота, Нью-Брансвік, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк, Ньюфаундленд, Нова Шотландія, Онтаріо, Пенсильванія, Квебек, Південна Кароліна, Вермонт, Західна Вірджинія, Вісконсин). Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Середовище проживання Населяє вологі до мезичних ділянок, у тіні або півтіні під змішаними листяними лісами, зрідка під пологами ялини та тсуги; на висотах 100–1000 метрів.
Біоморфологічна характеристика Рослини нещільно купинні; кореневища від висхідних до прямовисних, від червонуватих до червонувато-коричневих, 0–10(20) мм, тонкі. Стебла 5–40 см, слабо шорсткі дистально; основи неволокнисті. Листкові пластинки зелені, рівні або перевищують стебла, 0,7–1,5 мм завширшки, трав'янисті, від гладких до сосочкових знизу, слабо шорсткі адаксіально. Колоски: проксимальні маточкові колоски 2–3 (приземні колоски 0); стеблові колоски віддалені, не перекриваються, проксимальні 2 зазвичай розділені більш ніж 7 мм, з 3–10 перигініями; тичинкові колоски 4–15 × 0,7–1,3 мм. Луска: маточкові луски від блідо-коричневих до блідо-червонувато-коричневих, яйцеподібні, 2–2,5 × 1–1,4 мм, коротші за перигінію, верхівка від гострої до загостреної; тичинкові луски від довгастих до обратноланцетних, 3,1–4,6 × 0,7–1,3 мм, верхівка від довгогострої до тупої. Пиляки 1,5–2,1 мм. Перигінія блідо-зелена, без жилок, еліпсоїдна, 2,2–2,6 × 0,8–1 мм, довша за ширину; дзьоб 0,3–0,7 мм, прямий, блідо-зелений, верхівкові зубці 0,2–0,3 мм. Сім'янки темно-коричневі, від оберненояйцеподібної до еліпсоїдної, гостротрикутні в поперечному перерізі, 1,4–1,7 × 0,7–0,9 мм. Плодоношення на початку червня – початку липня.
Примітки