У психоаналітичній теорії Жака Лакана об'єкт мале a (; «a» від «autre», тобто інший) означає недосяжний об'єкт бажання, проєкцію або відображення Его (Я), створене для символізації іншості, як дзеркальне відображення, на противагу великому Іншому (пишеться з великої літери «А» — Autre), який представляє іншість як таку. Його іноді називають об'єктом-причиною бажання, оскільки це сила, що спонукає бажання до будь-якого конкретного об'єкта. Згідно з приміткою Алана Шерідана до його перекладу «Écrits: A Selection», Лакан завжди наполягав на тому, щоб цей термін залишався без перекладу, «набуваючи таким чином статусу алгебраїчного знака».Sheridan, Alan. "Translator's Note." In Écrits: A Selection, by Jacques Lacan. New York & London: Routledge Classics, 2001. p. xiv.
Походження Жак-Ален Міллер, протеже Лакана, простежує цю ідею до праці Зигмунда Фрейда «Три нариси з теорії сексуальності», з якої Карл Абрагам розвиває поняття «часткового об'єкта» — концепцію, яку надалі розвинула його учениця Мелані Кляйн, що, у свою чергу, надихнула Дональда Віннікотта на створення ідеї «перехідного об'єкта».Miller, Jacques-Allain. "Microscopia." Translated by Bruce Fink. In Jacques Lacan Television. New York & London: W. W. Norton, 1990. p. xxxi.
Розвиток у Лакана
Мері Джейкобус пише: «У семінарах Лакана наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років концепція objet (petit) a, що розвивалася, розглядається в матемі фантазії як об'єкт бажання, який шукають в іншому... що є свідомим відходом від британського психоаналізу теорії об'єктних відносин».Mary Jacobus, The Poetics of Psychoanalysis (Oxford 2005) p. 26n
У 1957 році у своєму семінарі «Утворення несвідомого» (Les formations de l'inconscient) Лакан вводить поняття objet petit a як (кляйніанський) уявний частковий об'єкт, елемент, який уявляється відокремленим від решти тіла. У семінарі «Перенесення» (Le transfert, 1960–1961) він пов'язує objet a з терміном agalma (з грецької — прикраса). Подібно до того, як agalma — це дорогоцінний предмет, захований у нічого не вартій скриньці, так і objet petit a — це об'єкт бажання, який ми шукаємо в Іншому. «Скринька» може приймати безліч форм, жодна з яких не має значення; важливим є те, що знаходиться «всередині» скриньки — причина бажання.
У семінарах «Тривога» (L'angoisse, 1962–1963) та «Чотири основні поняття психоаналізу» (1964) objet petit a визначається як залишок, осад, залишений введенням Символічного в Реальне. Це отримує подальший розвиток у семінарі «Зворотний бік психоаналізу» (L'envers de la psychanalyse, 1969–1970), де Лакан розробляє свою теорію чотирьох дискурсів. У дискурсі Пана один означник намагається репрезентувати суб'єкта для всіх інших означників, але при цьому завжди виробляється надлишок: цей надлишок і є objet petit a, надлишком смислу, надлишком насолоди (jouissance).
Ієрархія «об'єкта (a)»
Говорячи про «падіння» a, Лакан зазначав, що «різноманітність форм, яких набуває цей об'єкт падіння, слід пов'язувати з тим, як бажання Іншого сприймається суб'єктом».Jacques Lacan, Television (London 1990) p. 85 Найранішою формою є «те, що називається грудьми... ці груди у своїй функції як об'єкт, об'єкт a причина бажання».Jacques Lacan, The Four Fundamental Concepts of Psycho-analysis (London 1994) p. 168
Далі з'являється «друга форма: анальний об'єкт. Ми знаємо його через феноменологію дарунка, подарунка, запропонованого в стані тривоги».Jacques Lacan, "Introduction to the Names-of-the-Father Seminar", in Television p. 85 Третя форма з'являється «на рівні генітального акту... [де] фрейдівське вчення та традиція, що його підтримує, поміщає для нас зяючу прірву кастрації».Lacan, "Introduction" p. 85-6
Лакан також визначив «функцію petit a на рівні скопофілічного потягу. Її сутність реалізується настільки, наскільки, більше ніж будь-де інде, суб'єкт є полоненим функції бажання».Lacan, "Introduction" p. 86 Останній термін стосується «petit a як джерела Над-Я... п'ятий термін функції petit a, через який розкриється вся гама об'єкта в його – прегенітальному – відношенні до вимоги – постгенітального – Іншого».Lacan, "Introduction" p. 87
Аналітик та «a» Щоб відбулося перенесення, аналітик має втілити a для аналізанта: «аналітики є такими лише тією мірою, якою вони є об'єктом — об'єктом аналізанта».Lacan, Television p. 4 Для Лакана «недостатньо, щоб аналітик підтримував функцію Тіресія. Він повинен також, як каже нам Аполлінер, мати груди»Jacques Lacan, The Four Fundamental Concepts of Psycho-analysis (London 1994) p. 270 — тобто повинен представляти або втілювати (відсутній) об'єкт бажання.
Опрацювання перенесення після цього передбачає рух «за межі функції a»: «аналітик повинен... бути опорою a, що відокремлюється»,Lacan Concepts p. 273 щоб дозволити аналізу врешті-решт завершитися. «Якщо аналітик під час аналізу стає цим об'єктом, то наприкінці аналізу він також ним не буде. Він підкориться долі будь-якого об'єкта, який заміщує a, і який має бути відкинутий».Stuart Schneiderman, Returning to Freud (New York 1980) p. 8
У масовій культурі Славой Жижек пояснює objet petit a у зв'язку з Макгафіном у фільмах Альфреда Гічкока: «Макгафін — це, безумовно, objet petit a, прогалина в центрі символічного порядку — нестача, порожнеча Реального, що приводить у рух символічний рух інтерпретації, чиста видимість Таємниці, яку потрібно пояснити, інтерпретувати». У документальному фільмі 1996 року «Люби свій симптом як самого себе» Жижек стверджує, що принцип Лакана був проілюстрований у грубому телевізійному рекламному ролику, в якому жінка цілує жабу, перетворюючи її на красивого чоловіка (відлуння казки «Королевич-жаба»), після чого чоловік цілує жінку, і вона перетворюється на пляшку пива (його «справжній» об'єкт бажання, і власне предмет реклами). З гумором Жижек припускає: «Можливо, ідеальною парою була б жаба, що обіймає пляшку пива».
Примітки
Посилання Семінари Жака Лакана Хронологія Жака Лакана Lacan Dot Com