Мірабегрон (Mirabegron) — це пероральний, селективний агоніст β₃-адренорецепторів, схвалений для симптоматичного лікування гіперактивного сечового міхура (ГАСМ). Він став першим представником нового класу препаратів для терапії ГАСМ після тривалого домінування антимускаринових засобів.
Механізм дії На відміну від антимускаринових препаратів (які блокують холінергічну стимуляцію детрузора), мірабегрон розслаблює сечовий міхур через пряму активацію β₃-адренорецепторів у гладеньких м'язах детрузора.
Сигнальний каскад:
Зв'язування з β₃-AR → активація Gs-білка → підвищення аденілатциклази → збільшення цАМФ. Активація PKA → фосфорилювання міозин-легкого ланцюга кінази (MLCK) та калієвих каналів (BKCa) → гіперполяризація мембрани. Зниження чутливості детрузора до ацетилхоліну та пригнічення спонтанних скорочень сечового міхура під час фази наповнення.
Ключова відмінність: мірабегрон не впливає на скорочувальну здатність детрузора під час сечовипускання (фаза спорожнення), що зменшує ризик затримки сечі порівняно з антимускариновими засобами.
Клінічне застосування
Показання 1. Гіперактивний сечовий міхур із симптомами:
Імперативні позиви до сечовипускання. Часте сечовипускання (полакіурія). Ургентне нетримання сечі.
2. Монотерапія у пацієнтів, які не відповідають на антимускаринові препарати, або мають протипоказання до них.
3. Комбінація з соліфенацином (антимускариновим засобом) при недостатній ефективності монотерапії.
Ефективність
Зниження кількості епізодів ургентного нетримання на 50–70% через 4–8 тижнів терапії. Зменшення частоти сечовипускань на 2–3 рази на добу. Покращення якості життя за шкалами ICIQ-SF та OAB-q.
Дозування та фармакокінетика +ПараметрЗначенняЗвичайна доза25–50 мг 1 раз на добу (перорально)Максимальна доза50 мг/добу (вищі дози не посилюють ефект, але збільшують побічні ефекти)Біодоступність~35–50% (вживання їжі не впливає)Час до Cmax3–4 годиниПеріод напіввиведення40–50 годин (можливе одноразове дозування)МетаболізмCYP2D6 (основний шлях), CYP3A4 (другорядний)ВиведенняНирки (55%), жовч (34%)
Побічні ефекти та безпека
Найпоширеніші (>2%):
Тахікардія (підвищення ЧСС на 1–2 удари/хв, клінічно незначне) Артеріальна гіпертензія (підвищення систолічного AT на 1–3 мм рт.ст.) Інфекції сечовивідних шляхів (не пов'язані з препаратом) Головний біль, назофарингіт
Серйозні (рідкісні):
Підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів із неконтрольованою гіпертензією) — потребує моніторингу. Пролонгація інтервалу QT (у високих дозах >100 мг) — обережно при подовженому QT та прийомі антиаритміків. Затримка сечі (вкрай рідко, переважно у чоловіків з доброякісною гіперплазією передміхурової залози).
Протипоказання
Неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія (≥180/110 мм рт.ст.). Одночасне застосування сильних інгібіторів CYP2D6 (флуоксетин, пароксетин) — потребує зниження дози мірабегрону до 25 мг.
Порівняння з антимускариновими препаратами +ВластивістьМірабегронТолтеродин/СоліфенацинМеханізмβ₃-агоністАнтагоніст M₂/M₃-рецепторівСухість у роті<1%15–30%Запор<1%5–10%Затуманення зоруВідсутнє3–5%Когнітивний впливВідсутнійМожливий (у літніх)Затримка сечіДуже низькаПомірна
Статус у клінічних настановах
AUA (2022): рекомендований як терапія першої лінії (поряд із антимускариновими препаратами). EAU (2023): рекомендований як монотерапія або комбінація з антимускариновими засобами після недостатньої ефективності монотерапії. NICE (2019): рекомендований як альтернатива антимускариновим препаратам, особливо у пацієнтів з непереносимістю їхніх побічних ефектів.
Досліджувані застосування
Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) — покращує симптоми нижніх сечовивідних шляхів у чоловіків без обструкції. Ожиріння та діабет 2 типу — через стимуляцію термогенезу в бурій жировій тканині (II фаза клінічних досліджень). Хронічний запор — активація β₃-AR у товстій кишці (експериментальний).
Примітки
Література
Nomiya M, Yamaguchi O. The effect of mirabegron on the afferent pathway of the bladder. J Urol. 2013;189(4 Suppl):e577-e578. FDA. Mirabegron (Myrbetriq) prescribing information. 2021. Herschorn S, Barkin J, Castro-Diaz D, et al. Health-related quality of life in patients with overactive bladder treated with mirabegron. BJU Int. 2013;112(5):E379-E388. Sörgel F, Schad S, Schäfer M, et al. Pharmacokinetics of mirabegron in healthy subjects. Clin Pharmacol Drug Dev. 2014;3(3):172-180. Nitti VW, Auerbach S, Martin N, et al. Safety and efficacy of mirabegron in patients with overactive bladder: a 12-week phase III trial. J Urol. 2013;189(4):1388-1395. Chapple CR, Nitti VW, Cardozo L, et al. Blood pressure monitoring in patients treated with mirabegron for overactive bladder. J Urol. 2015;193(5):1599-1604. Tomita Y, Maeda S, Hashimoto M, et al. Drug-drug interaction between mirabegron and CYP2D6 inhibitors. Clin Pharmacol Ther. 2015;97(Suppl 1):S64. Chapple CR, Rosenberg MT, Staskin DR, et al. Mirabegron versus antimuscarinics for overactive bladder: a systematic review and meta-analysis. Eur Urol Focus. 2019;5(3):442-451.