Генріх Антон фон Нагель цу Айхберг, з 1906 року барон фон Нагель цу Айхберг (; 24 листопада 1833, Вайльгайм — 24 жовтня 1910, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал кінноти Баварської армії.

Біографія Генріх походив з родини Нагелів, яка була возведена в спадкове австрійське дворянство з присудком «цу Нагель» імператрицею Марією Терезією 15 липня 1775 року. Він був сином баварського земельного судді Антона фон Нагеля цу Айхберга (1798–1859) та його першої дружини Йоганни, уродженої Клібер (1803–1840). Баварський майор і художник Людвіг фон Нагель цу Айхберг (1836–1899) був його молодшим братом від цього шлюбу.

З 1843 року Нагель навчався в Кадетському корпусі в Мюнхені. На початку вересня 1851 року його було призначено кадетом до 5-го шевальєжерського полку «Ляйнінген» Баварської армії та одночасно відряджено до Артилерійської та інженерної школи для навчальних цілей. 11 жовтня 1853 року його було підвищено до унтерлейтенанта наказом від 18 вересня 1852 року. В середині квітня 1860 року Нагеля було призначено ад'ютантом генерал-майора та командира 4-ї кавалерійської бригади Вільгельма фон Лінденфельса (1799–1890). На цій посаді Нагель отримав звання оберлейтенанта на початку листопада 1861 року та повернувся на дійсну службу 20 квітня 1866 року після виходу у відставку свого генерала. Невдовзі після цього, на початку травня 1866 року, Нагель був переведений до 6-гошевальєжерського полку «вакант герцог Ляйхтенберзький» та брав участь у битві під Россдорфом під час подальшої війни проти Пруссії. Отримавши наказом армії від 5 липня підвищення до ротмістра, 20 серпня 1866 року його було відзначено за його поведінку перед обличчям ворога.

Після війни, 3 травня 1867 року, його було переведено командиром ескадрону до 3-го шевальєжерського полку «Герцог Максиміліан». З цим полком Нагель служив у Французько-прусській війні 1870/71 років у складі 1-го армійського корпусу. У битві при Верті він з власної ініціативи вирішив наступати на лівому фланзі та відбити ворога, який сховався поблизу Нідербронна. Його ескадрон захопив дві гармати, три вози з боєприпасами, два вози з припасами та 25 коней.

2 лютого 1871 року Нагель був призначений першим ад'ютантом генерал-лейтенанта Йозефа Максиміліана фон Майллінгера та одночасно переведений до командування 2-ї армійської дивізії. Після укладення мирного договору він повернувся на дійсну службу в середині лютого 1872 року, служачи в 3-му шевальєжерському полку «Герцог Максиміліан». 29 березня 1873 року, після підвищення до майора, Нагель був переведений штабним офіцером до 5-го шевальєжерського полку «Принц Отто» в Сааргемюнді. Після того, як 4 квітня 1877 року Нагель був призначений командиром 3-го шевальєжерського полку «Герцог Максиміліан», 23 листопада 1877 року його було підвищено до оберстлейтенанта і затверджено на посаді командира полку. 23 листопада 1882 року Нагель отримав звання оберста, а 3 грудня 1884 року був призначений командиром 1-ї кавалерійської бригади в Мюнхені. На цій посаді він також був призначений 31 липня 1886 року на посаду інспектора військових пенітенціарних установ і почесним членом 3-го шевальєжерського полку «Герцог Максиміліан». 17 листопада наступного року його підвищили до генерал-майора. 11 червня 1891 року принц-регент Луїтпольд підвищив Нагеля до генерал-лейтенанта. Незадовго до королівських маневрів у Рермосі, які мали стати першими за участю імператора Вільгельма II, 18 серпня 1891 року Нагеля було призначено командиром 4-ї дивізії. Восени 1897 року Нагель брав участь в імперських маневрах між прусськими та баварськими військами поблизу Ганау. Після схвалення його відставки, 25 грудня 1897 року Нагеля було внесено до резервного списку, йому було присвоєно звання генерала кінноти запасу та встановлену законом пенсію.

Після виходу на пенсію він жив у Мюнхені. Нагель передав до Музею Баварської армії свою шаблю, яку він носив у Французько-прусській війні 1870/71 років, а також альбом під назвою «Ескізи для кавалерії 1862 року», який намалював його покійний брат Людвіг фон Нагель цу Айхберг.Bayerisches Kriegsministerium (Hrsg.): Verordnungs-Blatt. Nr. 3 vom 13. Januar 1904, S. 16.Bayerisches Kriegsministerium (Hrsg.): Verordnungs-Blatt. Nr. 22 vom 9. Juli 1904, S. 209. З нагоди сторіччя Військового ордена Максиміліана Йозефа, Нагель був підвищений до спадкового баварського баронського титулу 1 березня 1906 року (зарахований 30 березня).

Принц-регент Луїтпольд вшанував Нагеля на його похороні, особисто поклавши вінок до Військового ордена Максиміліана Йозефа та оголосивши некролог.

Сім'я Нагель одружився з баронесою Юлією фон Подевільс (1841–1876) в Амберзі 5 вересня 1861 року. У шлюбі народилося троє синів, включаючи баварського генерал-майора Карла фон Нагеля цу Айхберга (1866–1919).

Нагороди

Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 2-го класу з мечами (1870) — за заслуги в битві при Верті. великий командорський хрест (1891)Bayerisches Kriegsministerium (Hrsg.): Verordnungs-Blatt. Nr. 41 vom 14. September 1891, S. 377. Залізний хрест 2-го класу (1870) — за заслуги в битві при Верті. Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (11 жовтня 1870; заднім числом від 6 серпня 1870) — за заслуги в битві при Верті. Орден Залізної корони 3-го класу (Австро-Угорщина; 9 листопада 1877) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (листопад 1884) Орден Франца Йосифа, великий хрест (Австро-Угорщина; травень 1889)Bayerisches Kriegsministerium (Hrsg.): Verordnungs-Blatt. Nr. 28 vom 29. Mai 1889, S. 252. Орден Святого Михайла (Баварія), лицарський хрест 2-го класу (1890-91) Орден Червоного орла 1-го класу (1897)Bayerisches Kriegsministerium (Hrsg.): Verordnungs-Blatt. Beilage Nr. 24 vom 25. September 1897, S. 169. Орден Корони Італії, великий хрест

Примітки

Література

Festschrift zur Feier des 150 jährigen Bestehens des K. B. Kadetten-Korps am 14. Juli 1906. München 1906, S. 117–119. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1907. Erster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1906, S. 556–557. (Digitalisat) Aus dem Leben des verstorbenen Generals der Kavallerie z.D. Heinrich Freiherr v. Nagel. In: Militär-Wochenblatt. Nr. 142 vom 15. November 1910, S. 3287–3291. Baptist Schrettinger: Der Königlich Bayerische Militär-Max-Joseph-Orden und seine Mitglieder. R. Oldenbourg, München 1882, S. 578–579.