Прусов Петро Михайлович () — радянський і російський конструктор. Доктор технічних наук (1986). Заслужений інженер-механік РРФСР (1984). Заслужений конструктор Російської Федерації (1995).
Біографія У 1958-1962 роках Прусов Петро навчався у Городоцькому технікумі механізації сільського господарства. Водночас, у 1961 році, він вступив до Бісоруської сільськогосподарської академії, яку був змушений її залишити після першого курсу.
Деякий час працював інженером-механізатором у колгоспі імені Калініна в Ліозненському районі. Восени 1962 року був призваний до армії, а в 1963 році був у складі обмеженого контингенту радянських спеціалістів в Алжирі – розмінував алжирсько-марокканський та алжирсько-туніський кордони. Там він був тяжко поранений.
У 1965-1970 роках Петро Прусов навчався в Запорізькому машинобудівному інституті за спеціальністю «Автомобілі та трактори»; закінчивши його з відзнакою, за розподілом на роботу він обрав Волзький автомобільний завод. У 1970-1975 роках був інженером-конструктором у відділі конструкції шасі бюро головного конструктора заводу. У квітні 1972 року Прусов був призначений провідним конструктором проекту ВАЗ-2121.
У 1975-1978 роках П. М. Прусов був керівником конструкторського бюро перспективного проектування автомобілів відділу головного конструктора Волзького автомобільного заводу. У 1978-1983 роках — керівником відділу генерального компонування відділу головного конструктора Волзького автомобільного заводу; у 1983-1988 роках — заступник керівника відділу головного конструктора Волзького автомобільного заводу. У 1988-1998 роках — керівник відділу проектування автомобілів Конструкторсько-експериментального комплексу Науково-технічного центру, заступник головного конструктора виробничого об'єднання "АвтоВАЗ". У 1998-2003 роках — головний конструктор відділу генерального розвитку "АвтоВАЗу". З 2007 року — провідний інженер-конструктор відділу омологації з контролю, проектування та обслуговування автопарку Інженерного управління "АвтоВАЗу".
Нагороди
Заслужений інженер-механік РРФСР (1984) Медаль «За освоєння цілинних земель» (1959) Медаль «За трудову доблесть» (1986) Медаль «За заслуги перед Чеченською Республікою» (2012) Заслужений дизайнер Російської Федерації (1995) Орден «Знак Пошани» Почесний громадянин Тольятті (2012) Почесний громадянин Самарської області (2016) золота (1984) та срібна медалі ВДНГ СРСР (1977, 1988, 1991)
Літаратура
Кулакова, А. З теплом в очах і доброю посмішкою... / А. Кулакова // Прапор Перемоги (Ліозно). — 2017. — 24 березня. — С. 4. Ретнєв, Є. На честь легенди радянського автопрому / Є. Ретнєв // Прапор Перемоги (Ліозно). — 2018. — 14 серпня. - С. 5. Шпаковська, Г. Землякова не забувайте / Г. Шпаковська // Вітебські вісті. — 2018. — 18 серпня — С. 11.