Вальтер Гемпель (; , Пульсніц, Саксонія — , Дрезден) — був німецьким хіміком-аналітиком і технологом. Був учнем Роберта Бунзена. З 1879 по 1913 рік був професором Вищої технічної школи в Дрездені.
Життєпис Коли Вальтер Матіас Гемпель народився, його батькові, Едуарду Гемпелю, було 40 років, а матері, Марії Вільгельміні Яух, було 24 роки. Був третім сином купця Едуарда Гемпеля, співвласника стрічкової фабрики Christ.Hempels Wwe. u.Sohn у Пульсніці.
Через кілька років батько залишив бізнес і в 1853 році переїхав до Дрездена, де побудував три будинки на Аммонштрассе (нині № 5, 7, 9) і жив у них у різний час.
Вальтер провів майже всю свою юність у Дрездені, десять років навчався в Анненшуле, був конфірмований у євангелічно-лютеранській релігії та склав іспит на зрілість на Великдень 1867 року.
Того ж року він здійснив свою першу велику подорож з батьками до Тіролю, гори та людей якого він любив протягом усього свого життя.
З 1867 по 1870 рік вивчав хімію в Дрезденському політехнічному інституті.
Після початку франко-прусської війни він у вересні 1870 року став добровольцем 12-го артилерійського полку і в листопаді того ж року вирушив на фронт, брав участь в облозі Парижа. Через сім місяців він повернувся додому після укладення мирного договору та був звільнений з армії у вересні 1871 року.
Пізніше його було призначено першим лейтенантом запасу 64-го полку польової артилерії в Пірні.
Восени 1871 року він поїхав до Берліна, щоб продовжити навчання з хімії в університеті, працював там у лабораторії Гофмана та відвідував лекції останнього з неорганіки, а також лекції Байєра з органічної хімії в Торговій академії.
На Великдень 1872 року він поїхав до Гейдельберга навчатися у Роберта Бунзена та 2 серпня того ж року склав докторський іспит з відзнакою summa cum laude ( «надзвичайно похвально»).
Взимку 1872-1873 років він продовжив навчання в Гейдельберзі, відвідуючи лекції з хімії, історії у Генріха фон Трейчке та філософії у Куно Фішера. Восени 1873 року він приєднався до центрального хімічного управління громадського здоров'я під керівництвом придворного радника Флека в Дрездені та був там асистентом протягом двох років.
На Великдень 1876 року він став першим помічником придворного радника Шмітта в Дрезденському політехнічному інституті, де пропрацював два роки. У 1877 році, під час літніх канікул, він написав свою габілітаційну дисертацію на тему «Аналіз газів».У січні 1878 року він отримав кваліфікацію приватного викладача технічної хімії в Дрезденському політехнічному інституті.
З часу своєї роботи асистентом він здійснив багато подорожей, зокрема відвідав велику кількість заводів та дізнався про стан окремих хімічних галузей шляхом безпосереднього спостереження. Влітку 1879 року його було призначено доцентом, а в 1880 році, у віці двадцяти дев'яти років, він став професором хімії. До виходу на пенсію професор доктор Вальтер Гемпель очолював лабораторію неорганічної хімії в Дрезденському технічному університеті . Для своїх численних студентів з Німеччини та за кордоном він поступово розширював лабораторію, дотримуючись свого принципу проведення досліджень за допомогою простих методів та практичних підходів. У1880 році відбулась його поїздка до Англії, де він старанно вивчав англійську мову;у 1881 — перша поїздка професора доктора Вальтера Гемпеля до Америки.
Він одружився з Луїзою Делією Монкс 31 січня 1883 року в Дрездені, окрузі Дрезден, Саксонія, Німеччина. У них було щонайменше 3 сини та 1 дочка.
У 1886 році професор Вальтер Гемпель збудував собі будинок на Целлешештрассе (тоді № 25, пізніше Альтенцеллерштрассе 44 ,)у Дрездені, де він жив до своєї смерті.
1 квітня 1912 року він вийшов на пенсію за станом здоров'я, але продовжував читати свої двогодинні лекції з «Металургії» та «Великомасштабної хімічної промисловості» протягом зимового семестру (останній – 23 жовтня того ж року) та майже щодня працював у своїй невеликій саморобній садовій лабораторії в університеті.
Після п'ятитижневої хвороби, яка не погіршила його психічне здоров'я та не була пов'язана з жодним реальним болем, він раптово помер від зупинки серця вранці 1 грудня 1916 року.
Внесок в науку
Гемпель запропонував використовувати у хімічних лабораторіях газову бюретку та піпетку, ексикатори та калориметр, які використовуються й донині. Він розробив методи газового аналізу, визначав теплоту згоряння вугілля (з 1892 року) та вказав на можливість використання електролізу розчинів хлориду натрію для отримання каустичної соди та хлору у 1899 році.
Примітки
Література Edmund Graefe: Ausgewählte Vorträge und Aufsätze von Walther Hempel. Verlag für Fachliteratur, Wien 1913. Robert von Zahn: Walther Hempel — Geheimer Rat und Prof. in Dresden zum Gedächtnis (Nachruf). Dresden 1916.