Іспанські мученики XX століття () — загальна назва, прийнята Католицькою церквою для позначення священнослужителів та мирян, які були насильницьки вбиті у 1930-х роках під час Червоного терору в період Другої Іспанської республіки та Громадянської війни. Церква визнає їх мучениками, оскільки вважається, що вони були страчені через «ненависть до віри» з боку лівих та антиклерикальних сил, зберігши вірність католицизму до самої смерті.

День пам'яті цих мучеників у Католицькій церкві відзначається 6 листопада.

Історичний контекст Під час Громадянської війни в Іспанії (1936–1939), особливо в перші її місяці, на територіях, підконтрольних республіканському уряду та лівим міліціям, відбувалися масові страти священнослужителів та переслідування цілих релігійних громад. Загалом жертвами антиклерикального терору стали 6832 представники духовенства: 13 єпископів, 4172 дієцезіальних священники та семінаристи, 2364 ченці та 283 черниці.Julio de la Cueva, "Religious Persecution, Anticlerical Tradition and Revolution: On Atrocities against the Clergy during the Spanish Civil War", Journal of Contemporary History 33.3 (July 1998): 355.

Історія беатифікації

Іван Павло II Папа Іван Павло II беатифікував 473 мучеників під час кількох церемоній у 1987, 1989, 1990, 1992, 1993, 1995, 1997 та 2001 роках. З них 233 вбитих кліриків були беатифіковані в один день — 11 березня 2001 року.

У 1999 році він також канонізував дев'ятьох мучеників із Турона (загиблих ще під час Астурійської революції 1934 року), які стали першою групою мучеників цього періоду, що досягли статусу святих. Щодо критеріїв відбору кандидатів архієпископ Едвард Новак з Конгрегації у справах святих пояснював: «Такі ідеології, як нацизм чи комунізм, слугують лише контекстом мучеництва. На передньому плані стоїть сама особа та її поведінка. Нас цікавлять не стільки ідеології, скільки відчуття віри Народу Божого».

Бенедикт XVI Бенедикт XVI беатифікував 530 мучеників у 2005, 2007, 2010 та 2011 роках. Наймасштабнішою стала церемонія в жовтні 2007 року, під час якої до лику блаженних було зараховано 498 іспанських мучеників. Це була наймасовіша церемонія беатифікації в історії Католицької церкви.

Ватикан підкреслив, що беатифікація жовтня 2007 року стосується особистих чеснот і святості, а не ідеології, і що це акт «не образи, а примирення». Уряд Іспанії підтримав церемонію, відправивши до Риму міністра закордонних справ Мігеля Анхеля Моратіноса. Під час цієї беатифікації Папа Бенедикт зазначив: «Це мучеництво у звичайному житті є важливим свідченням для сучасного секуляризованого суспільства».

Франциск Папа Франциск продовжив цей процес. 13 жовтня 2013 року в Таррагоні він беатифікував 522 мучеників. Серед них був Еухеніо Санс-Ороско Мортера з Маніли, який став першим філіппінцем-мучеником громадянської війни в Іспанії.

Згодом відбулися десятки інших беатифікацій по всій Іспанії: 21 листопада 2015 року беатифіковано 26 мучеників-капуцинів; 23 квітня 2016 року в Бургосі — Валентін Паленсія Маркіна та його товариші; У 2017 році в Альмерії беатифіковано 114 мучеників; у Жироні — 7; у Барселоні — 108; у Мадриді — понад 50 осіб. Процеси беатифікації тривали у 2018–2022 роках у різних містах (Асторга, Кордова, Гранада), поповнюючи список блаженних новими іменами священників, ченців та мирян.

Станом на сьогодні беатифіковано понад 2000 іспанських мучеників, і процеси щодо інших тривають.

Полеміка та критика Беатифікація іспанських мучеників викликає певні суперечки в сучасному іспанському суспільстві, особливо в контексті ухвалення «Закону про історичну пам'ять», який засуджує злочини франкістського режиму. Критики вказують на те, що Церква відзначає лише тих, хто загинув від рук лівих, ігноруючи при цьому участь деяких кліриків у праворадикальній політиці, а також священників, убитих самими франкістами.

Звинувачення у політичній заангажованості Одним із суперечливих беатифікованих є Крус Лаплана-і-Лагуна, єпископ Куенки (розстріляний 8 серпня 1936 року). За словами його критиків, він був відомим прихильником праворадикальних сил, особисто підтримував лідера Фаланги Хосе Антоніо Прімо де Ріверу на виборах і був «вищим радником» генерала Фанхуля, який очолив військовий заколот у Мадриді. Після провалу заколоту в Куенці єпископа заарештували та стратили за «змову проти республіки».El obispo combatiente. Стаття в El País від 29 жовтня 2007 року. Однак прихильники єпископа називають ці звинувачення наклепом, наводячи свідчення мера-соціаліста Куенки (1936), який стверджував, що єпископ цурався політики і в його палаці не було знайдено ані зброї, ані компрометуючих матеріалів.

Іншим прикладом є Фульхенсіо Мартінес, священник із Мурсії. Місцеві жителі стверджували, що він активно співпрацював із землевласниками, пропонуючи зброю і гроші тим, хто був готовий приєднатися до правої міліції. За свідченнями, у день військового перевороту він їздив вулицями на вантажівці, вигукуючи «Хай живе армія!» і «Хай живе генерал Кейпо де Льяно!».

Минуле мучеників Дискусії викликала також постать августинця Габіно Оласо Сабали. Було виявлено, що наприкінці XIX століття, будучи місіонером на Філіппінах під час антиіспанського повстання, він був причетний до тортур місцевого священника-повстанця Маріано Даканая. У відповідь на ці закиди Католицька церква наголошує, що навіть грішники можуть покаятися і стати святими (як, наприклад, Святий Августин). Суть мучеництва полягає не в бездоганності попереднього життя, а в тому факті, що людина приймає смерть виключно через ненависть катів до її релігійної віри.

Священники, вбиті франкістами Найбільшу критику викликає ставлення Ватикану до баскських священників, які були розстріляні націоналістами Франко. Хоча значна частина Іспанії була охоплена антиклерикалізмом, баскські націоналісти, залишаючись глибоко віруючими католиками, виступили на боці Республіки. За це війська Франко розстріляли щонайменше 16 баскських священників, а сотні інших були ув'язнені або депортовані.Beevor, Antony. The Battle for Spain; The Spanish Civil War 1936-1939. Penguin Books. 2006. London. pp.82-83

Мануель Монтеро, професор Університету Країни Басків, зазначив:

Ватикан обґрунтовує це тим, що баскські священники були страчені націоналістами з політичних мотивів (за підтримку баскського сепаратизму), а не через «ненависть до віри» (odium fidei), що є обов'язковою канонічною умовою для визнання особи мучеником.

Див. також Червоний терор в Іспанії Білий терор в Іспанії Громадянська війна в Іспанії Релігійні переслідування

Примітки

Посилання Церемонія беатифікації на сайті Іспанської єпископальної конференції