Схоластик ( — шкільний учитель) — керівник церковної школи, зазвичай кафедральної, монастирської або колегіальної церкви у середньовічній та ранньомодерній Європі. Залежно від розміру школи та статусу установи, до якої вона була приєднана, схоластик міг бути єдиним учителем, керівником значного навчального закладу або здійснювати нагляд за всіма школами у своєму місті чи на території юрисдикції установи. Схоластик міг бути достойником у катедральному або колегіальному капітулі, поряд з ректором, деканом, кантором, архідияконом, скарбником, ризничим.
Схоластик капітулу Посада схоластика при капітулах виникла як відповідь на дуже практичну потребу ранньосередньовічної Церкви — організувати навчання духовенства. У VIII—IX століттях, у добу так званих каролінгських реформ, правителі Каролінзької імперії та церковна ієрархія намагалися впорядкувати церковне життя: уніфікувати літургію, дисципліну, спосіб життя духовенства і підвищити рівень освіти кліру. У цьому ширшому русі освіта стала одним із ключових інструментів церковного оновлення. Карл Великий та його наступники підтримували розвиток шкіл при монастирях, катедральних соборах і важливих церковних осередках, бо без грамотного духовенства неможливо було забезпечити належне богослужіння, проповідь, читання Святого Письма й адміністрацію Церкви. Осередком цього інтелектуального відродження був, зокрема, двір в Аахені, до імперії запрошували вчених із Англії, Італії, Ірландії та інших регіонів.
Особливе значення мав Синод в Аахені 816 року, який відбувся за імператора Людовика Благочестивого і був спрямований передусім на впорядкування життя каноніків — духовенства, яке жило при катедральних або колегіальних церквах, але не було монахами. Результатом собору став текст «Аахенського установлення для каноніків» (), устрою, який визначав спосіб життя канонічних спільнот: розрізняв монахів і каноніків, регулював спільне життя духовенства, молитву, дисципліну, майно, обов'язки керівних осіб, а також навчання хлопців, переданих під опіку такої спільноти. Оскільки капітул мав відповідати не лише за богослужіння, але й за навчання майбутніх кліриків, то потрібна була окрема особа — керівник школи при катедральній, монастирській або колегіальній церкві ().
Найдавніша згадка терміна «схоластик» міститься в акті № 35 дарчо-фундаційної хартії 841 року, у якій канонік Амальрік передає майно церкві св. Мартина у Турі, а ректор Адалард за згодою капітулу передає його в користування учителям школи капітулу за умови, що вони навчатимуть без вимагання плати, приймаючи лише добровільні дари. Первісно схоластика призначав єпископ, оскільки освіта духовенства належала до сфери єпископської відповідальності. Однак упродовж середньовіччя ця функція дедалі більше входила до внутрішньої структури самого капітулу: схоластик став одним із його виборних посадових достойників. У зрілому середньовіччі схоластик уже відповідав не тільки за власну школу при капітулі. Він міг призначати або затверджувати вчителів, контролювати якість навчання, наглядати за правом викладання, а в деяких містах фактично регулював усю систему церковної освіти. У міських школах XI—XII століть саме такі особи — scholasticus, magister scholarum — стояли на чолі шкіл при катедральних і колегіальних церквах; згодом вони також брали участь у наданні дозволу викладати (). Сучасний статус схоластика Як реальна освітня функція посада схоластика почала втрачати значення з XII–XIII століть, у зв’язку з розвитком міських шкіл та університетів, а після Тридентського собору й утвердження семінарій у XVI столітті її первісний зміст фактично зник. У сучасному церковному праві схоластик уже не є обов’язковою посадою капітулу; там, де ця назва збереглася, вона має переважно історичний або титулярний характер. Кодекс канонічного права 1983 року визначає капітул як колегію священників, що виконує урочисті літургійні функції при кафедральній або колегіальній церкві та інші завдання. Тепер схоластики можуть мати лише окремі доручення від єпископа, наприклад опіку над католицькими школами.
Примітки
Джерела
Див. також Колегіальна церква Капітул