Володимир Петрович Вайншток (літературний псевдоним — Володимир Володимиров, ; ) — радянський кінорежисер і сценарист. Заслужений працівник культури РРФСР (1969), заслужений діяч мистецтв РРФСР (1978).
Життєпис Володимир Вайншток народився в Санкт-Петербурзі в родині техніка-будівельника Пінхуса Зейликовича (Петра Захаровича) Вайнштока та Сари Яківни Вайншток. Родина мешкала на Моховій вулиці, будинок № 27, а згодом переїхала до будинку № 114 на Невському проспекті. Кар'єру в кінематографі розпочав як помічник кіномеханіка. У 1924–1927 роках навчався в Ленінградському інституті екранних мистецтв. У 1927 році дебютував на кінофабриці «Северофільм» як режисер-постановник короткометражного фільму «Актор мимоволі», який не вийшов на екрани та не зберігсяМарголит Е., Шмыров В. Изъятое кино 1924–1953. – М.: Дубль-Д, 1995, с. 3.. Згодом поставив на кінофабриці «Бєлгоскіно» кілька документальних кінонарисів.
Широку популярність здобув завдяки пригодницьким фільмам «Діти капітана Гранта» (1936) та «Острів скарбів» (1937). 11 січня 1938 року в газеті «Кіно» було опубліковано відкритого листа творчих працівників кіностудії «Союздитфільм» до голови Комітету у справах мистецтв при РНК СРСР Платона Керженцева з вимогою не випускати на екрани фільм «Острів скарбів», який, на їхню думку, мав серйозні політичні та художні вади та спотворював історію ірландської революції. У листі також зазначалося, що стрічка романтизує піратство та може негативно впливати на дітей. Проте це звернення не вплинуло ні на прокатну долю фільму, ні на подальшу кар'єру режисера.
У 1941 році Вайнштока призначили заступником директора кіностудії «Мосфільм». У жовтні того ж року разом із директором Олександром Грошевим він організував евакуацію студії до Алма-Ати. 14 листопада 1941 року був призначений другим заступником директора з виробництва Центральної об'єднаної кіностудії «Мосфільм» і «Ленфільм» (ЦОКС). Брав участь у відновленні роботи «Мосфільму» після повернення студії з евакуаціїСоветская культура, 24.10.1978.. У 1944 році став директором Чорноморської кінофабрики в Одесі, а в 1945 році — уповноваженим Комітету у справах кінематографії при Раді народних комісарів СРСР з питань репарацій у РумуніїЦена кадра. Советская фронтовая кинохроника 1941-1945. Документы и свидетельства. — М.: Канон, 2010..
Під час кампанії боротьби з космополітизмом був усунений із системи кінематографії. За спогадами літературознавця Бориса Грибанова, на початку 1950-х років перебивався випадковими заробітками, зокрема працював у видавництві «Дитвидав»Грибанов Б. И память-снег лежит и пасть не может // Знамя. 2006, № 9.. У цей період користувався літературним псевдонімом Володимир Володимиров, який зберіг і після смерті Йосипа Сталіна.
З 1957 року був заступником голови правління житлово-будівельного кооперативу «Московський письменник», де вирішував житлові, фінансові та побутові питання мешканців письменницького будинку біля станції метро «Аеропорт». Серед жителів кооперативу мав репутацію «ділового генія» Любовь КУЗНЕЦОВА: Авторская надпись [WIN]. У 1962 році за його сценарієм Фрідріх Ермлер зняв документальний телевізійний фільм «З Нью-Йорка до Ясної Поляни». У 1963 році у видавництві «Советская Россия» вийшла збірка його нарисів «Подорож у далеке і близьке». Того ж року на основі книги «Дні» колишнього депутата Державної думи Василя Шульгіна написав сценарій до фільму «Перед судом історії», поставленого Фрідріхом Ермлером.
У 1965, 1967 та 1969 роках був головним редактором щоденного видання «Супутник кінофестивалю», що виходило під час Московського міжнародного кінофестивалюФинн П. К. Но кто мы и откуда. – М: АСТ, 2017.. За сценаріями, написаними ним у співавторстві, були створені фільми «Мертвий сезон» Сави Куліша, «Місія в Кабулі» Леоніда Квініхідзе та «Двадцять шість днів із життя Достоєвського» Олександра Зархі. У 1972 році повернувся до режисури, поставивши пригодницькі фільми «Вершник без голови» (за романом Томаса Майна Ріда) та «Озброєний і дуже небезпечний» (за творами Френсіса Брета Гарта), які стали лідерами всесоюзного кінопрокату.
Помер 18 жовтня 1978 року в Москві. Похований на Кунцевському кладовищі (ділянка № 10).
Сім'я
Дружина — Нажія (Надія) Хасьянівна Салахетдинова (1920–1986) Син — Олег Вайншток ( 1956)
Нагороди та звання
Заслужений працівник культури РРФСР (29 вересня 1969) — за заслуги в галузі радянської кінематографії Заслужений діяч мистецтв РРФСР (19 жовтня 1978) — за заслуги в галузі радянського кіномистецтва
Фільмографія
Режисер
1927 — «Актор мимоволі» (також автор сценарію) 1928 — «Рятуйте мільйони» — культурно-освітній фільм про утилізацію вторинної сировини 1928 — «Дорога на Захід» 1929 — «Завойована земля» 1930 — «Про два заводи» 1931 — «Рубікон» (також співавтор сценарію разом з А. Менським та А. Кольцатим) 1931 — «Ураган» 1932 — «Слава світу» (спільно з А. Копелевичем) 1936 — «Діти капітана Гранта» 1937 — «Острів скарбів» (також автор сценарію) 1939 — «Юність командирів» (також співавтор сценарію з М. Блейманом) 1941 — «Бойова пісня про славу російської зброї» (у складі «Бойового кінозбірника № 6», короткометражний фільм; режисер і сценарист) 1972 — «Вершник без голови» (режисер і співавтор сценарію з П. Фінном) 1977 — «Озброєний і дуже небезпечний» (режисер і співавтор сценарію з П. Фінном)
Сценарист
1962 — «З Нью-Йорка до Ясної Поляни» 1965 — «Перед судом історії» (спільно з М. Блейманом) 1968 — «Мертвий сезон» (спільно з Олександром Шлепяновим) 1970 — «Місія в Кабулі» (спільно з П. К. Фінном) 1970 — «Заблукалі» («Білий корабель») (спільно з П. К. Фінном) 1973 — «Зламана підкова» (спільно з П. К. Фінном) 1980 — «Двадцять шість днів із життя Достоєвського» (спільно з П. К. Фінном)
Бібліографія
Владимиров, Владимир Петрович. Путешествие в далекое и близкое [Текст]: [Очерки]. – Москва: Сов. Россия, 1963. — 277 с. Владимиров, Владимир Петрович. Новое путешествие в далекое и близкое [Текст]. — Москва: Сов. Россия, 1967. — 255 с. Владимиров, Владимир Петрович. Мертвый сезон: режиссерская разработка С. Кулиша / В. Владимиров, А. Шлепянов. - [Ленинград]: Второе творческое объединение «Ленфильм», 1967. — 160 с. Владимиров, Владимир Петрович. Времена и люди. — Москва: Правда, 1967. — 47 с. Владимиров, Владимир Петрович. Путешествие в далекое и близкое [Текст]: [Очерки] / [Ил.: Э. Аронов и В. Левинсон]. — 2-е изд. — Москва: Сов. Россия, 1972. — 399 с. Владимиров, Владимир Петрович. Заблудшие. (Белый корабль) [Текст]: Киносценарий / В. П. Владимиров, П. К. Финн; Послесл. В. Беляева. — Москва: Искусство, 1974. — 110 с.
Література
Сулькин, Михаил Семенович. Владимир Вайншток // 20 режиссерских биографий [Текст]: [Сборник]. — [Москва]: [Искусство], (Мастера советского кино). — . — 391 с. Четыре больших приключения: [Сб. статей о фильмах режиссера В. П. Вайнштока / Вступит. статья М. Сулькина]. — М.: Бюро пропаганды сов. киноискусства, 1980. — 160 с. Matthias Schwartz: Die Kinder des Kapitän Grant. Zur Geopoetik des Abenteuers in Vladimir Vajnštoks Verne-Verfilmung von 1936 // Geopoetiken. Geographische Entwürfe in den mittel- und osteuropäischen Literaturen, Berlin 2010, S. 189—224.
Примітки
Посилання
Забытый режиссёр незабытых фильмов // Pravda.ru