Костянтин Володимирович Еггерт (; ) — радянський актор і режисер театру й кіно. Життєпис Костянтин Еггерт народився 9 жовтня 1883 року в Москві. У 1906 році закінчив юридичний факультет Московського університету, однак захоплення театром визначило його подальший життєвий шлях. У 1910 році закінчив акторську школу при Московському художньому театрі. У 1911–1916 роках працював у Московському художньому театрі, у 1917–1923 роках — у Камерному театрі, а в 1923–1924 роках — у Малому театрі.
У 1924 році дебютував у кінематографі. У 1922–1938 роках працював на кіностудії «Межрабпом-Русь» (з 1936 року — «Союздитфільм»). Через характерну зовнішність переважно виконував ролі негативних персонажів.
16 лютого 1938 року був заарештований за обвинуваченням в участі у «шпигунсько-терористичній організації» та «проведенні шпигунської роботи на користь Німеччини». Під час допитів заявляв про свою невинуватість. Згодом, почувши за стіною жіночі крики, слідчий повідомив йому, що це його дружина, яку катуватимуть до смерті, якщо він не визнає провину. Після цього Еггерт підписав зізнання у шпигунській діяльності. 26 вересня 1938 року Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила його за статтями 58-6, 17-58 пункт 8 та 58-11 Кримінального кодексу РРФСР до 15 років виправно-трудових таборів. Постановою Пленуму Верховного Суду СРСР від 4 квітня 1940 року обвинувальний вирок було скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування. Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 25 січня (за іншими даними — 5 січня) 1941 року його знову засудили за шпигунство — цього разу до восьми років виправно-трудових таборів. Покарання відбував в Ухтижемлазі, куди прибув 13 березня 1941 року з Бутирської в'язниці. У таборах працював режисером-постановником опер і оперет у клубах для ув'язнених. Був звільнений 30 квітня (за іншими даними — 1 травня) 1945 року із залишенням у таборі за вільним наймом до завершення війни. Працював головним режисером Театру музичної драми і комедії в Ухті.
Після остаточного звільнення у 1946 році працював у Пензенському драматичному театрі імені А. В. Луначарського та на Одеській кіностудії.
Помер 24 жовтня 1955 року в Москві.
Сім'я
Онук — журналіст Костянтин Еггерт, названий на честь діда.
Фільмографія
Актор
1924 — «Аеліта» — Тускуб, володар Марса 1924 — «Чотири і п'ять» — Едуард Курт 1925 — «Шахова гарячка» — власник шахового магазину 1926 — «Ведмеже весілля» — граф Шемет 1927 — «Одна ніч» — Сашко 1927 — «Сумка дипкур'єра» — матрос 1928 — «Кульгавий пан» — князь Краснопольський 1929 — «До міста вхід заборонено» — білогвардійський емігрант Борис Кочубей 1932 — «Друзі совісті» (інші назви — «Повстання в Рурі», «Палаючий Рур») 1933 — «Гаряча кров» — полковник Б. 1934 — «Повстання рибалок» — командир загону 1934 — «Страта» — полковник 1934 — «Настенька Устинова» — видавець Самуель Берг
1936 — «Гобсек» — граф де Ресто
Озвучення
1932 — «Блек енд вайт» — авторський текст
Режисер
1925 — «Ведмеже весілля» (спільно з Володимиром Гардіним; за п'єсою Анатолія Луначарського, створеною за мотивами новели Проспера Меріме «Локіс») 1927 — «Чужа» (інші назви — «Така жінка», «Заметіль») 1928 — «Крижаний дім» (за романом Івана Лажечникова) 1928 — «Кульгавий пан» (за романом Олексія Толстого) 1932 — «Друзі совісті» 1932 — «Штурм» (документальний фільм) 1934 — «Настенька Устинова» 1934 — «Справжній хлопець» (короткометражний фільм)
1936 — «Гобсек» (за повістю Оноре де Бальзака)
Режисер театру
1923 — «Борис Годунов» М. Є. Лобанова — театр «Золотий півник»
1924 — «Ведмеже весілля» А. В. Луначарського — Малий театр
Примітки
Література
Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич — Москва, «Советская энциклопедия», 1987. — с. 507 Полоцкий С., Константин Эггерт — М.-Л., 1927, 1929. Фуриков Л., Очерк о Константине Эггерте // 20 режиссёрских биографий — М.: Искусство, 1978. — С. 368—390.
Посилання