Георгіос Лассаніс (; ) — грецький політичний і військовий діяч, революціонер, діяч Філікі Етерії, генералDouglas Dakin. The Unification of Greece 1770—1923. — ISBN 960-250-150-2. — P. 465., письменник, драматург і поет. Учасник Грецької революції 1821–1829 років, ад'ютант Олександра та Димитріоса Іпсіланті.
Життєпис
Ранні роки Георгіос Лассаніс народився в родині заможного купця в місті Козані у 1793 році. У ранньому віці осиротів після смерті батька, який повертався з торгівельної поїздки до Відня. Початкову освіту здобув у Козані. Близько двадцятирічного віку емігрував до Будапешта, де певний час працював у торгівельній компанії свого земляка Такіадзіса. 1813 року переїхав до Лейпцига, вступивши на філософський факультет Лейпцизького університету. Після завершення навчання вирушив до Російської імперії. У Москві був посвячений до грецького таємного революційного товариства Філікі Етерія. 1818 року оселився в Одесі, де викладав у торгівельному училищі грецької громади міста.
Театральна діяльність Театр був одним із засобів революційної пропаганди членів Філікі Етерії. 1819 року в Одесі була поставлена п'єса Лассаніса «Еллада і чужинець», у якій він виступив не лише драматургом, а й актором. На прем'єрі був присутній одеський градоначальник Олександр Ланжерон, який привітав Лассаніса з успіхом як автора і виконавця. Вистава викликала значний резонанс і була схвально відзначена грецьким журналом «Учений Гермес», що виходив у Відні. Того ж року в Одесі була поставлена його трагедія «Гармодій і Арістогітон»Δημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τομ Ά, σελ. 271..
Грецька революція Після того як Олександр Іпсіланті очолив Філікі Етерію та розпочав підготовку повстання, Лассаніс 1820 року залишив викладацьку діяльність в Одесі й приєднався до нього.
Він брав участь:
у нараді Філікі Етерії в Ізмаїлі (5-7 жовтня 1820)Δημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τομ Ά, σελ. 356.; у вирішальній нараді 16 лютого 1821 року в будинку сестри Іпсіланті в Кишиневі, де було ухвалено остаточне рішення про початок повстанняΔημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τομ Ά, σελ. 382..
21 лютого 1821 року Лассаніс був серед дванадцяти членів Етерії, які разом з Олександром Іпсіланті перейшли річку Прут, проголосивши початок Грецької революції[Δημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τομ Ά, σελ. 385.. 25 лютого Іпсіланті призначив його своїм ад'ютантомΔημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τομ Ά, σελ. 388.. Лассаніс брав участь у битві при Драгашані, де загинула значна частина грецьких студентів-добровольців із Росії, Австрії та Волощини. Після поразки він був відправлений до перевалу Ротентурм у Трансильванії, де австрійська влада пообіцяла безпечний транзит для Іпсіланті та його найближчих соратниківΔημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τομ Ά, σελ. 428.. Однак замість цього вони були заарештовані та два роки утримувалися в замку Паланок у Мукачеві, а 1823 року переведені до фортеці Терезін у БогеміїΔημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τομ Ά, σελ. 431.. Після семи років ув'язнення членів Філікі Етерії було звільнено 22 листопада 1827 року після втручання російського імператора Миколи I. Олександр Іпсіланті вже був тяжко хворим і помер 31 січня 1828 року у Відні на руках княжни Констанції Розумовської та Георгіоса Лассаніса. Незадовго до смерті Лассаніс зачитав йому повідомлення з газети «Österreichischer Beobachter» про те, що Іоанніс Каподистрія вже вирушив через Мальту до Греції. Почувши це, Іпсіланті промовив свої останні слова: «Слава Богові»Δημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τομ Ά, σελ. 434..
Після смерті Іпсіланті Лассаніс через Францію дістався повсталої Греції, де взяв участь у завершальному етапі війни під командуванням Димитріоса Іпсіланті. У травні 1829 року був комендантом гарнізону міста Фіви. Недаремно сучасники говорилиΔημήτρης Φωτιάδης, Η Επανάσταση του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τομ Δ, σελ. 175.:«Олександр Іпсіланті розпочав визвольну боротьбу греків. Його брат Дмитріос завершив її переможною битвою при Петрі. І в того, і в іншого ад'ютантом був учитель, драматург і революціонер Георгіос Лассаніс».
Подальша діяльність Після створення незалежної Грецької держави був призначений генеральним інспектором армії Східної Центральної Греції. 1837 року, у першому уряді короля Оттона, обійняв посаду міністра фінансів ГреціїΣτέφανος Π. Παπαγεωργίου, Απο το Γένος στο Έθνος 1821—1862. — ISBN 960-02-1769-6. — Σελ. 381..
Його літературна спадщина охоплює:
шкільні підручники; драматичні твори; поезію; історичні праці; політичні трактати; переклади.
Помер 1870 року в Афінах у віці 77 років.
Вшанування пам'яті
У Козані зберігся батьківський будинок Георгіоса Лассаніса, який оголошено історичною пам'яткою. З 2008 року в ньому розміщується муніципальний картографічний архів. Щороку наприкінці літа в Козані проводяться музичні, театральні та спортивні заходи «Лассанія», названі на його честь. Будинок Лассаніса в Афінах, де він провів останні роки життя, також є історичною пам'яткою. З 1991 року в ньому працює Музей грецьких народних музичних інструментівΜαρία Αυγούλη, Τα μουσεία της Πλάκας, Εφημ. Καθημερινή/Επτά Ημέρες, 23.6.1996.. Ім'я Лассаніса носить баскетбольний клуб міста Козані.
Примітки