Христофор Перревос (; ) — грецький політичний і військовий діяч, письменник, учасник Грецької революції.
Життєпис Христофор Перревос народився у 1773 році на північному схилі гори ОлімпΗ Λάρισα και η Θεσσαλική ιστορία, τόμος Δ΄2, Κείμενα Περιηγητών 1400—1881, Κωνσταντίνος Οικονόμου. У давнину цей регіон називався «Перревія», звідси й походить його псевдонім-прізвище, яке закріпилося за ним. За даними історика Яніса Кордатоса, Перревос був позашлюбною дитиною вікарія митрополії міста Лариса Єремії, який і взяв на себе освіту маленького ХристофоросаΓ. Κορδάτος, «Ο Ρήγας Φεραίος και η εποχή του» σελ.47.
1793 року він закінчив грецьку школу в Бухаресті, а 1796 року переїхав до Відня, щоб здобути медичну освіту. Тут він познайомився з Рігасом Ферреосом і відтоді став його послідовником і товаришем. Після того як унаслідок зради 17 грудня 1797 року австрійці викрили революційні плани Рігаса, Перревоса також було заарештовано, але згодом його звільнили завдяки заяві Рігаса, що той був лише випадковим знайомим. Рігаса та його товаришів австрійці видали туркам, які стратили їх у Белграді.
Перревос переїхав на Іонічні острови й вступив на службу до французів. Під час єгипетського походу Наполеона Алі-паша Тепеленський вирішив заволодіти колишніми венеційськими володіннями й 12 жовтня 1798 року підійшов до міста Превеза на епірському узбережжі, яке обороняли французький генерал Ла Сальсетт і нечисленний загін місцевих греків на чолі з Перревосом. Після нетривалого опору французи здалися, однак загін Перревоса не наслідував їхнього прикладу й, діставшись на шлюпках до Іонічних островів, урятувався. Після різанини й пограбування міста, яке тоді налічувало 16 тисяч жителів, полонених французів змусили навчитися знімати шкіру з голів і набивати її сіллю, після чого скальпи греків і французів було надіслано султанові для показуΔημήτρης Φωτιάδης, Ιστορία του 1821 , ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τ.Α, σ.279.. Перревос прожив на острові Керкіра багато років, до 1817 року. Тут він написав «Історію Сулі та Парги» (), яку видав у Парижі (1-й том) у 1803, а потім повноцінну працю — у Венеції в 1815 році. Третє доповнене видання вийшло набагато пізніше, в уже звільненій Греції в 1857 році.
Філікі Етерія Перревос виїхав до Росії, де 13 березня 1817 року в Москві був посвячений до Етерії Антонісом Комізопулосом. Звернення етериста, але водночас і авантюриста, Н. Галатіса до Іоанна Каподістрії стало причиною арешту Перревоса та етериста із Фессалоніки Д. Аргіропулоса. Наказ про арешт видав поліцмейстер Санкт-Петербурга, грек за національністю, І. С. Горголі. Однак після допитів обох було звільнено, і як компенсацію вони отримали 100 рублів (Перревос) і 50 рублів (Аргіропулос). Галатіса було вислано з Росії, а згодом ліквідовано етеристами за розголошення таємниці ТоваристваΔημήτρης Φωτιάδης, Ιστορία του 1821 , ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τ.Α, σ.266..
Перревоса було обрано «Апостолом Етерії» в Мані, куди він дістався через Італію, де досяг значних успіхів у посвяченні маніотів до Товариства, підготовці повстання та «примиренні ворожих кланів» півостроваΑν. Γούδας, Βίοι παράλληλοι των επί της αναγεννήσεως της Ελλάδος διαπρεψάντων ανδρών, Αθήναι 1869—1876, τ.Ε., σ.294.. 1 жовтня 1820 року, перебуваючи в Бухаресті, Перревос узяв участь у передреволюційних зборах у Бессарабії (Ізмаїл), які організував Александр Іпсіланті, що на той час очолював ТовариствоΔημήτρης Φωτιάδης, Ιστορία του 1821, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τ.Α, σ.356..
Грецька революція З початком революції Перревос на чолі епірських повстанців захопив фортецю Рініас поблизу Превези та 24-25 липня 1821 року на кілька днів узяв місто Парга. Однак, зіткнувшись не лише з опором турків, а й з демаршами англійців, він був змушений залишити місто 28 липняΔημήτρης Φωτιάδης, Ιστορία του 1821, ΜΕΛΙΣΣΑ 1971, τ.Β, σ.87.. У травні 1822 року брав участь у боях суліотів, які повернулися у свої гори й оборонялися від 15-тисячної армії Хуршита-пашіΔημήτρης Φωτιάδης. Ιστορία του 1821. — ΜΕΛΙΣΣΑ 1971. — Τ. Β. — Σ. 202..
У 1822 році, коли Перревос разом із суліотами за посередництва англійців дістався до Іонічних островів і перебував на карантині в Аргостоліоні (острів Кефалінія), комендант острова Нап’єр, маючи на руках лист британського намісника Метланда, намагався підкупити Перревоса, щоб отримати письмову заяву про те, що ініціатором Грецької революції був (російський дипломат) Каподістрія. На це Перревос відповів, що не тільки не знає, хто є ініціатором революції, але і якби й знав, то за жодну винагороду не став би зрадником ВітчизниΠερραιβος. Απομνημονεύματα πολεμικά. — Σ. 198..
У 1823 році Перревос у складі комітету трьох (Перевос, Анагностарас, Мурдзінос) очолив військове міністерствоΔημήτρης Φωτιάδης. Ιστορία του 1821. — ΜΕΛΙΣΣΑ 1971. — Τ. Β. — Σ. 308.. Перебуваючи на міністерській посаді, Перревос на чолі загону з 200 бійців поспішив до Магнісії у Фессалії, де 3 тис. повстанців, очолюваних Басдекісом і Каратососом, протистояли 7-тисячному турецькому корпусу, яким командував Решид-Мехмед-паша, та османському флоту, що прибув на підмогу, на чолі з Хосреф-пашеюΔημήτρης Φωτιάδης. Ιστορία του 1821. — ΜΕΛΙΣΣΑ 1971. — Τ. Β. — Σ. 341..
9–14 липня 1824 року на чолі загону з 250 суліотів Перревос взяв участь у битві під Амбліані, де 3 тис. повстанців здобули перемогу над 8 тисячами турків та албанцівΔημήτρης Φωτιάδης. Ιστορία του 1821. — ΜΕΛΙΣΣΑ 1971. — Τ. Γ. — Σ. 45—46..
8 серпня 1826 року під час битви під Хайдарі Г. Караіскакіс доручив Перревосу оборону найслабшого й найвідповідальнішого бастіону, де Перревос, очолюючи загін із 260 греків з Македонії, Фракії та Фессалії, відбив усі атаки 8 тис. турецьких піхотинцівΔημήτρης Φωτιάδης. Ιστορία του 1821. — ΜΕΛΙΣΣΑ 1971. — Τ. Γ. — Σ. 284—286.. Пішовши за Караіскакісом у похід у гірську Середню Грецію, Перревос взяв участь у переможній битві під Араховом у листопаді 1826 рокуΠερραιβος. Απομνημονεύματα πολεμικά. — Σ. 204.. Після загибелі Караіскакіса та прибуття до Греції Каподістрії похід до Середньої Греції очолив Д. К. Іпсіланті, і Перревос, пішовши за ним, взяв участь в останніх боях війни.
Перревос був депутатом 3-го Національного конгресу в Трезені та 4-го конгресу в АргосіΣύγχρονοι Έλληνες συγγραφείς, Περραιβός Χριστόφορος (1774—1863) , Εθνικό Κέντρο Βιβλίου.
Після звільнення Після створення Грецького королівства Перревос у званні полковника був зарахований до Королівської фаланги. 18 березня 1844 року король Оттон надав йому звання генерал-майора.
Праці
Примітки
Джерела «Μεγάλη Ελληνική Εγκυκλοπαίδεια» τομ.Κ΄ σελ.65