Джон Джозеф Гленнон (14 червня 1862 — 9 березня 1946) — американський католицький прелат, який служив архієпископом Сент-Луїса з 1903 року до своєї смерті в 1946 році. Він був возведений у кардинали в 1946 році.

Раннє життя та служіння Джон Гленнон народився в Кіннегаді, графство Вестміт, Ірландія, у родині Метью та Кетрін (уродженої Рафферті) Гленнон. Після закінчення коледжу Святого Фініана він у 1878 році вступив до коледжу Всіх Святих поблизу Дубліна. У 1882 році Він прийняв запрошення від єпископа Джона Джозефа Хогана приєднатися до новоствореної Канзас-Сітіської дієцезії у Сполучених Штатах. Прибувши до Міссурі в 1883 році Гленнон 20 грудня 1884 року був висвячений Хоганом на священика для дієцезії Кагнзас-Сіті в соборі Непорочного Зачаття в Канзас-Сіті, штат Міссурі.

Після висвячення єпархія призначила Гленнона вікарієм парафії Святого Патріка в Канзас-Сіті. Згодом він повернувся до Європи, де продовжив навчання в Боннському університеті в Німецькій імперії . Повернувшись до Канзас-Сіті Гленнона був призначений настоятелем собору Непорочного Зачаття . Згодом його було призначено генеральним вікарієм архдієцезії у 1892 році та апостольським адміністратором у 1894 році.

Кар'єра єпископа

Єпископ-коад'ютор Канзас-Сіті 14 березня 1896 року Папа Лев XIII призначив Гленнона єпископом-коад'ютором Канзас-Сіті та титулярним єпископом Пінари . Єпископське рукоположення він отримав 29 червня 1896 року від архієпископа Джона Джозефа Кейна, а єпископи Моріс Френсіс Берк та Джон Джозеф Хеннессі виступили співсвятителями . У віці 34 років він став одним із наймолодших єпископів у світі. Однак йому так і не став єпископом цієї дієцезії.

Архієпископ Сент-Луїса 27 квітня 1903 року Гленнона було призначено коад'ютором-архієпископом Сент-Луїса. Після смерті Кейна 13 жовтня 1903 року він став третім архієпископом Сент-Луїса Зрозумівши, що собор Сент-Луїса вже не не може вмістити свою зростаючу паству, Гленнон швидко розпочав збір коштів на будівництво нового собору, наріжний камінь якого він заклав 18 жовтня 1908 року.

У 1915 році Гленнон відкрив нову семінарію Кенрік, а згодом - малу семінарію в Шрусбері . У березні 1921 року він виголосивпромову на похороні кардинала Джеймса Гіббонса, а в червні 1921 року Ватикан призначив його помічником на папському престолі.

У день відкриття сезону Вищої бейсбольної ліги Гленнон кілька разів виконував традиційний перший кидок на стадіоні «Спортсменс Парк» у Сент-Луїсі для команди «Сент-Луїс Кардиналс». Однак сам він не займався жодним видом спорту, колись сказавши: «Я колись спробував грати в гольф, але настільки зіпсував краєвид, що більше ніколи не грав, побоюючись громадського обурення та помсти».

У 1926 році італійський диктатор Беніто Муссоліні нагородив Гленнона Орденом Італійської корони, високо оцінивши його як прихильного до Італії голос у Сполучених Штатах.

Кардинал і смерть

Колегія кардиналів 24 грудня 1945 року Ватикан оголосив про прийняття Гленнона до Колегії кардиналів . Спочатку Гленнон вважав себе занадто старим, вирушити до Риму на церемонію, до того ж він страждав на бронхіт . [ Проте він вирішив летіти до Європи літаком, а не плисти кораблем, приєднавшись до колег-кардиналів-номінантів Френсіса Спеллмана та Томаса Тьєна Кен-Сіна . Папа Пій XII призначив Гленнона кардиналом-священиком базиліки Святого Климента в Римі під час консисторії 18 лютого 1946 року. Гленнон відчував себе занадто слабким, щоб брати участь у деяких ритуалах.

Смерть Перш тим, як повернутися до Сполучених Штатів з Ірландії, помічники Гленнона переконали його залишитися в Ірландії на тиждень, щоб відновити здоров'я. 7 березня він відчув себе достатньо сильним, щоб відвідати вечерю з президентом Ірландії Шоном Т. О'Келлі та прем'єр-міністром Еймоном де Валерою . Однак протягом 48 годин його бронхіт переріс у серйозну легеневу інфекцію. Гленнон помер у Дубліні в президентській резиденції 9 березня 1946 року. Його тіло пролежало в коледжі Всіх Святих та соборі Христа Царя в Маллінгарі, Ірландія, кілька днів. Потім його доставили літаком до Сент-Луїса та поховали в соборі.

Спадщина На честь Гленнона названо містечко Гленнонвілл, штат Міссурі . На його честь було засновано єдину дієцезіальну дитячу лікарню - Дитяча лікарня кардинала Гленнона, що пов'язана з Медичним центром Університету Сент-Луїса.

Точки зору

Розлучення Гленнон був відвертим противником легалізованого розлучень, заявляючи: «Сучасне ставлення перетворює таїнства шлюбу на жарт».

Азартні ігри У 1936 році Гленнон засудив азартні ігри як «негідні нашого католицького народу... такі, що спричиняють багато скандалів» і заборонив гру в бінго на території церков.

Політика та війна 7 липня 1904 року Гленнон виголосив молитву на відкритті другої сесії Національного з'їзду Демократичної партії 1904 року в Сент-Луїсі Він виступав проти британського панування в Ірландії та підтримував лідерів Великоднього повстання 1916 року в Дубліні.

Після бомбардування Перл-Харбора Японією в 1941 році Гленнон заявив,«Ми не військова нація, але ми перебуваємо на війні ... Церкви мають обов'язок під час війни не розпалювати ненависть, расову чи іншу. Церкви повинні надавати свою моральну допомогу та фізичну підтримку нації».

Сухий закон Гленнон виступав проти ухвалення в 1919 році 18-ї поправки до Конституції США, яка забороняла виробництво та продаж більшості алкогольних напоїв у Сполучених Штатах. Він вважав, що заборона алкоголю суперечить духу Конституції.

Расова сегрегація

Гленнон виступав проти расової інтеграції в католицьких школах, коледжах та університетах міста. На початку 1940-х років багато місцевих священиків, особливо єзуїти, оскаржували сегрегації в католицьких школах міста. Відділення Середньозахідної духовенської конференції з питань добробуту негрів у Сент-Луїсі, сформоване на місці в 1938 році, наполягало на тому, щоб повністю жіночий коледж Вебстера у Вебстер-Гроувз, штат Міссурі, спочатку інтегрувався. Однак у 1943 році Гленнон заблокував зарахування молодої темношкірої жінки до коледжу, приватно поговоривши з настоятелькою Сестер Лоретто з Кентуккі, які працювали в коледжі.

Коли до нього безпосередньо звернулися священики, що виступали за інтеграцію, Гленнон назвав план інтеграції «єзуїтським трюком» і швидко перевів одного зі священиків, які скаржилися, з його місії в афроамериканській католицькій парафії. «Піттсбургський кур'єр», афроамериканська газета з національним тиражем, виявила втручання Гленнона та опублікувала статтю на першій шпальті про інцидент з Вебстером. У відповідь отець Клод Хейтхаус, професор класичної археології в Університеті Сент-Луїса (SLU), виголосив гнівну проповідь, звинувативши власний заклад в аморальній поведінці в його політиці сегрегації. SLU почав приймати афроамериканських студентів того ж літа, коли його президент, отець Патрік Холлоран, зумів отримати схвалення від неохочого Гленнона.

Спілкування У 1936 році Гленнон заборонив танці та вживання алкоголю на заходах, які спонсоруються церквою.

Права жінок Гленнон був супротивником жіночого виборчого права та спільного навчання в коледжах та університетах. Гленнон колись поскаржився на те, що жінки конкурують з чоловіками на ринку праці, сказавши: «Деякі жінки йдуть у центр міста на перегони та змагаються разом із чоловіками... Шкода, що чоловіки змушені їм це дозволяти, змушені це робити».

Посилання

Джерела

Крістенсен, Лоуренс О. та ін. Словник біографій Міссурі . Колумбія, Видавництво Університету Міссурі, 1997. ISBN 0-8262-1222-0