Чучко Іван Минович (13 липня 1893, Гуляйполе Гуляйпільської волості — 26 квітня 1938, Дніпропетровськ) — військовий командир Революційної повстанської армії України та помічник Н. І. Махна.

Біографія Іван Чучко народився в селянській родині в Гуляйполі. Освіти не здобув, у підлітковому віці був зарахований до лав Російської імператорської армії та брав участь у Першій світовій війні. Чучко приєднався до махновського руху в 1918 році на початку його розквіту.

У лютому 1919 року він брав участь у З'їзді представників селянських та робітничих рад, підвідділів, штабів та фронтовиків, який проходив в Гуляйполі. На цьому з'їзді Івана Чучко було обрано членом Військово-революційної ради Махновського руху. До середини 1919 року Чучко командував 2-ю артилерійською дивізією махновської армії, керуючи артилерією під час боїв проти Білого руху. Перш ніж стати командиром дивізії, він служив командиром батареї у повстанській артилерії та брав участь у формуванні перших артилерійських частин руху. Підрозділ Чучко брав участь у боях проти Білого руху навесні та влітку 1919 року.

У червні 1919 року, після об'єднання махновців із зеленою армією Никифора Григор'єва, раду було реорганізовано у Військово-революційну раду повстанської армії, а Івана обрали до штабу махновського руху як голову адміністративної одиниці.

У 1926 році за участь у махновському русі позбавлений виборчих прав. 31 липня 1931 р.його було заарештовано Особливим відділом Дніпропетровського оперсектору ГПУ УРСР за звинуваченням у контрреволюційній діяльності за ст. 54-10 КК УРСР. На слідстві винним себе в антирадянській діяльності не визнав, підтвердивши лише дані про колишню службу Махна на командних посадах. Постановою судової трійки при Колегії ДПУ УРСР від 8 жовтня 1931 р. засуджено за ст. 54-10 КК УРСР до ув'язнення до концтабору строком на 5 років. Утримувався у Дмитрівському виправно-трудовому таборі ОДПУ/НКВС СРСР. Після звільнення з місць ув'язнення мешкав у Гуляйполі, працював ковалем на заводі «Червоний металіст». 8 березня 1938 р. заарештований Гуляйпільським РВ УНКВС по Дніпропетровській області за звинуваченням у тому, що був «учасником махновської повстанської організації, що ставила своїм завданням повалення радянської влади» (ст.ст. 54-10, ч. 2 та 54-11 КК УРСР). Постановою трійки УНКВС по Дніпропетровській області від 11 квітня 1938 р. як учасника «махновської повстанської організації, створеної в Україні ще 1921 р. і продовжуючи свою підривну діяльність аж до 1938 р.», засуджено до розстрілу. Вирок виконано 26 квітня 1938 р. у м. Дніпропетровську.

Див. також Гуляйполе Махно Нестор Іванович

Посилання

Бібліографія