98943 Торіфуне (тимчасове позначення 2001 CC21) — астероїд групи Аполлона. Належить до класу навколоземних астероїдів. Має діаметр близько 450 м. Був відкритий 3 лютого 2001 року в рамках програми LINEAR у місті Сокорро, штат Нью-Мексико, США.

98943 Торіфуне — майбутня ціль космічного апарата «Хаябуса-2», запущеного Агентством аерокосмічних досліджень Японії (JAXA) у рамках його розширеної місії; 5 липня 2026 року апарат наблизився до поверхні астероїда на відстань до 1 кмhttps://web.archive.org/web/20230407053627/https://az659834.vo.msecnd.net/eventsairwesteuprod/production-atpi-public/9f51bd9e02dc448886f07de3809c04a4. Після того, як астероїд обрали як об'єкт, повз який має пролетіти «Хаябуса-2», було проведено публічну кампанію з вибору назви для нього, і у 2024 році було затверджено назву «Торіфуне» — на честь .

Спостереження Торіфуне з Землі за допомогою телескопів показали, що це видовжений астероїд типу S зі скелястою вивітрюваною поверхнею, який складається переважно із силікатних мінералів — піроксену й олівіну. Він робить один оберт навколо своєї осі за 5,02 години та має невеликий нахил осі обертання — близько 5° відносно площини орбіти Землі. Спостереження, проведені «Хаябуса-2», виявили, що Торіфуне — контактно- подвійний астероїд.

Відкриття та назва Торіфуне був відкритий 3 лютого 2001 року в рамках програми LINEAR поблизу міста Сокорро, штат Нью-Мексико, США. 9 лютого 2001 року, після кількох днів подальших спостережень, проведених іншими обсерваторіями, Центр малих планет (MPC) опублікував інформацію про відкриття астероїда та присвоїв йому тимчасове позначення 2001 CC21. 24 лютого 2005 року MPC присвоїв астероїду постійний номер малої планети 98943https://www.minorplanetcenter.net/iau/ECS/MPCArchive/2005/MPC_20050224.pdf#page=129.

Невдовзі астероїд було обрано ціллю для розширеної місії «Хаябуса-2». З грудня 2023 року по травень 2024 року Агентство аерокосмічних досліджень Японії (JAXA) провела публічну кампанію з вибору назви для астероїда. Комітет, до складу якого увійшли члени команди «Хаябуси-2» та їхні діти, розглянув 60 назв, поданих у рамках кампанії, і врешті-решт обрав назву «Торіфуне». Команда програми LINEAR від імені команди «Хаябуса-2» запропонувала цю назву Робочій групі з номенклатури малих небесних тіл Міжнародного астрономічного союзу (МАС), а та затвердила й оголосила цю назву 23 вересня 2024 рокуhttps://www.wgsbn-iau.org/files/Bulletins/V004/WGSBNBull_V004_013.pdf. Торіфуне — це скорочення від , імені японського бога та його корабля, «швидкого, як птах, і стійкого, як скеля»https://www.wgsbn-iau.org/files/Bulletins/V004/WGSBNBull_V004_013.pdf.

Орбіта і спостереження Торіфуне — це навколоземний астероїд, який рухається навколо Сонця еліптичною орбітою з великою піввіссю 1,03 астрономічної одиниці (а. о.), періодом обертання 1,05 року, ексцентриситетом орбіти 0,22 та нахилом орбіти 4,8°. Торіфуне класифікується як астероїд групи Аполлона, оскільки його орбіта перетинає орбіту Землі, а її велика піввісь лежить за межами орбіти Землі (>1 а. о.). У перигелії на відстані 0,81 а. о. від Сонця Торіфуне може наближатися до Венери. Через ефект Ярковського орбіта Торіфуне поступово зміщується з поперечним прискоренням (A2) величиною (1,3 ± 0,6) × 10−14 а. о./день2.

Період обертання астероїда навколо Сонця подібний до періоду обертання Землі, і через це він, рухаючись своєю орбітою, досить довго перебуває поблизу Землі (завдяки чому він має довгий синодичний період). З огляду на схожість орбіт Торіфуне може наближатися до Землі на відстань до 0,083 а. о. (12,4 млн км), а до Венери — на відстань до 0,080 а. о. (12,0 млн км). Під час своїх тривалих зближень Торіфуне із Землею він стає яскравішим: його видима зоряна величина збільшується до 18, і він стає видимим для малих і середніх наземних телескопів. Якщо розглядати його в системі відліку, що обертається разом з орбітою Землі, то здається, що Торіфуне рухається епіциклічною траєкторією з повільно зміщуваним центром.

Торіфуне спостерігали під час понад 13 протистоянь, а дуга спостережень станом на 2026 рік охоплює понад 40 років. Торіфуне було ідентифіковано під час двох спостережень до відкриття, вони обидва були проведені 10 листопада 1982 року в Обсерваторії Сайдінг-Спринг. Завдяки великій кількості спостережень орбіта Торіфуне дуже точно, і це дає змогу прогнозувати покриття зір, коли астероїд закриває собою далеку зорю. Станом на 2026 рік зафіксовано лише одне покриття; його спостерігала 5 березня 2024 року лише одна людина в Японії, водночас 19 інших повідомили, що не зафіксували цього явища.

Фізичні характеристики

Розмір, форма та обертання Спостереження за допомогою телескопів показали, що діаметр Торіфуне не перевищує 1 км, причому в різних дослідженнях наведені різні значення діаметра в діапазоні від 300 до 500 м. Найімовірнішим є значення бл. 450 м.

Діаметр Торіфуне визначено зі значною похибкою, оскільки він розраховується на основі абсолютної зоряної величини, яка відома недостатньо точно; вона дорівнює 18,78 ± 0,14. Станом на квітень 2026 року найсвіжіші опубліковані дані щодо діаметра Торіфуне становлять 476 ± 9 м. Ця оцінка спирається на наземні вимірювання абсолютної зоряної величини Торіфуне та вимірювання космічних телескопів NEOWISE і «Спітцер», які визначали теплове випромінювання Торіфуне у ближньому інфрачервоному діапазоні.

Торіфуне демонструє періодичні зміни яскравості під час обертання, які вказують на те, що він має видовжену форму. Із фотометричних вимірювань кривої блиску Торіфуне, розпочатих ще у 2002 році, випливає, що період його обертання становить приблизно 5,02 год. Спостереження за довгостроковими змінами кривої блиску Торіфуне свідчать, що він обертається в проградному напрямку з невеликим нахилом осі (5° ± 3°) відносно екліптики. У видимому світлі яскравість Торіфуне протягом одного оберту змінюється на 0,96 зоряної величини — це свідчить про те, що його найдовший екваторіальний діаметр приблизно у 2,44 раза перевищує найкоротший екваторіальний (відношення екваторіальних осей b/a = 0,41). Наближена модель форми, отримана на основі кривої блиску Торіфуне, вказує на те, що його розміри становлять  ×  × . Визначена витягнутість форми Торіфуне не виключає можливості того, що він може являти собою контактну подвійну систему. З іншого боку, спостереження в ближньому інфрачервоному діапазоні, здійснені космічним телескопом NEOWISE, свідчать, що коливання яскравості є меншими, а це вказує на те, що його форма не така видовжена, — 591 × 461 × 392 м, зі співвідношенням екваторіальних осей b/a = 0,804 ± 0,060.

Окрім фотометрії за кривою блиску, на витягнутість форми Торіфуне вказують спостереження покрить фонових зір. Зафіксовано лише одне затемнення, під час якого було виявлено хорду довжиною 449 мhttps://www.aanda.org/articles/aa/full_html/2024/08/aa50447-24/aa50447-24.html. Відсутність спостережень, здійснених іншими дослідниками, дала змогу встановити додаткові обмеження на положення і форму Торіфуне: вона має бути видовженою зі співвідношенням екваторіальних осей b/a = 0,37 ± 0,09.

Альбедо та склад

Діаметр і яскравість Торіфуне у видимому світлі можна використовувати для визначення його геометричного альбедо, хоча невизначеність його абсолютної зоряної величини зумовлює невизначеність альбедо. Раніше, під час перших спектроскопічних спостережень, здійснених у 2004 році, Торіфуне вважали багатим на кальцій і алюміній астероїдом типу L. Однак спектроскопічні спостереження в ближньому інфрачервоному діапазоні свідчать, що це кам'янистий астероїд типу S, спектр якого найкраще відповідає підтипу Sqhttps://www.aanda.org/articles/aa/full_html/2025/01/aa52498-24/aa52498-24.html.

Спектральні характеристики Торіфуне свідчать про те, що його поверхня складається переважно із силікатних мінералів — піроксену та олівіну (приблизно 40 % та 60 % відповідно). Мінералогія поверхні нагадує мінералогію хондритів типу - та і виявляє ознаки помірного космічного вивітрюванняhttps://www.aanda.org/articles/aa/full_html/2025/01/aa52498-24/aa52498-24.html. Спектральні характеристики Торіфуне не змінюються під час його обертання — це вказує на те, що його поверхня загалом одноріднаhttps://www.aanda.org/articles/aa/full_html/2025/01/aa52498-24/aa52498-24.html.

Дослідження

У вересні 2020 року була затверджена розширена місія космічного апарата «Хаябуса-2», запущеного Агентством аерокосмічних досліджень Японії (JAXA). Первинною задачею апарата було взяти зразки ґрунту з астероїдів, задачею розширеної місії — виконати прольоти повз два навколоземні астероїди, Торіфуне в липні 2026 року та 1998 KY26 у липні 2031 року. «Хаябуса-2» пролетів на відстані 800 м від Торіфуне. Дуже висока швидкість апарата відносно астероїда, 5 км/с, стала викликом для навігаційних та відстежувальних можливостей космічного апарата.

Див. також

Рюгу 1998 KY26 Список малих планет і комет, відвіданих космічними апаратами

Примітки