Carex praegracilis — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: Канада й США (Аляска, Альберта, Аризона, Британська Колумбія, Каліфорнія, Колорадо, Айдахо, Іллінойс, Індіана, Айова, Канзас, Кентуккі, Мен, Манітоба, Мічиган, Міннесота, Міссурі, Монтана, Небраска, Невада, Нью-Мексико, Нью-Йорк, Північна Дакота, Огайо, Онтаріо, Орегон, Пенсильванія, Квебек, Саскачеван, Південна Дакота, Юта, Вермонт, Вірджинія, Вашингтон, Вісконсин, Вайомінг, Юкон), Мексика, Гватемала. Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Середовище проживання Населяє від вологих до сезонно сухих лук, прерій, берегів струмків і озер, місць виходу підземних вод і просочувань, галявин, канав, узбіч доріг; витримує лужні ґрунти; на висотах 0-3400 метрів.
Біоморфологічна характеристика Кореневища грубі, товщиною 1,8–3 мм, зазвичай із довгими нерозгалуженими сегментами, від яких поодиноко відходять пагони (через кожні кілька вузлів). Стебла гостротригранні, (10)25–80(100) см заввишки, у верхній частині шорсткі на ребрах. Листки: прикореневі піхви від темно-коричневих до майже чорних; піхви з безбарвною (напівпрозорою) внутрішньою смугою, верхівка не видовжена, гола; язички 0,6–2,6 мм; пластинки листків 1–3(3,5) мм завширшки. Суцвіття видовжене, 0,9–4 см; колосків 5–18(25), зазвичай одностатевих; тичинкові колоски ланцетні; маточкові колоски яйцеподібні. Луски маточкових квіток солом'яного кольору або блідо-червонувато-коричневі, з безбарвними краями, яйцеподібні, верхівка від гострої до загостреної (іноді з коротким вістрям), поверхня від матової до дещо атласної. Мішечки при дозріванні від коричневих до майже чорних, майже без жилок, зазвичай на ніжці, яйцеподібні, пласко-опуклі, (2,2)2,6–3,7 × 1,2–1,9 мм, матові; дзьобик 0,7–1,2 мм (становить 1/4–1/2 довжини тіла мішечка), верхівка майже безбарвна, з ледь помітними двома зубчиками. Плодоношення: травень — серпень.
Примітки