Свято-Миколаївська церква — чинний дерев'яний православний храм у селі Журавичі Луцького району Волинської області. Парафія належить до Православної церкви УкраїниРО «Релігійна громада Перенесення мощей Святителя Миколая Чудотворця ПЦУ села Журавичі Луцького району» // Опендатабот.. Пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний номер 2350-Вл)Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Рішення виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 03.04.1992 р. № 76..
Сучасна будівля зведена громадою у 1926 році на місці колишнього австрійського лазарету. Попередні храми на цьому місці неодноразово знищувалися пожежами під час воєн та стихійних лихТ. Максимчук. Журавичі // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ківерцівщина та Олика в історії України та Волині. Науковий збірник. Випуск 62. Луцьк, 2017. — С. 173..
Історія
Перші згадки та попередні храми Історія православних храмів у Журавичах сягає щонайменше XVI століття. За даними поборового реєстру Луцького повіту від 1570 року, село належало Андрію Кошці, а в документах 1583 року згадується сплата податку з «половини попа», що свідчить про наявність у селі священника та храмуЦинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986. — С. 404—405..
Попередня до сучасної дерев'яна церква, збудована, ймовірно, у середині або в другій половині XVIII століття, розташовувалася на місці сучасного старого цвинтаря (біля садиби Олександра Кальчука)Миколаївська церква с. Журавичі // Дерев'яні Церкви Західної України.. Вона була невеликою, поруч розташовувалося кладовище. Ця будівля повністю згоріла у 1905 році під час великої пожежі, у якій звинуватили місцевого жителя на прізвище Бендер і яка знищила майже все село.
Через кілька років громада відбудувала велику п'ятикупольну церкву на тому ж місці. Дослідник М. Переверзєв у довіднику 1914 року зазначав, що «дерев'яний св. Миколаївський храм збудований в 1910 р., вмістимості посередньої, прикрашений гарно». Однак під час Першої світової війни у 1914 році через село проходила лінія фронту, і внаслідок артилерійського обстрілу храм згорів дотла.
Будівництво сучасного храму У повоєнний час на місці сучасної церкви австрійські військові встановили перевезений із села Домашів старий магазин, облаштувавши у ньому військовий лазарет. Пізніше місцеві жителі переобладнали це приміщення під церкву.
У міжвоєнний період громада села отримала від польської влади дозвіл на капітальний ремонт церкви, але фактично вирішила збудувати нову. Щоб обійти суворий нагляд місцевого коменданта, селяни таємно виготовили всі деталі майбутньої будівлі окремо, а потім швидко зібрали їх на місці старого лазарету. Будівництву суттєво сприяв граф Радзивілл, який виділив 50 кубічних метрів лісу.
Головними майстрами під час зведення нового храму були Саливон Мельничук та Йосип Козак. Будівництво було завершено у 1926 році, тоді ж церкву освятили на честь Святого Миколая.
Храм дивом вцілів під час Другої світової війни, коли нацисти майже повністю спалили Журавичі. Протягом радянського періоду церква залишалася чинною.
Реставрації та новітня історія У період із 1987 по 1992 рік (за настоятельства Петра Власюка) храм було реконструйовано: добудовано купол над бабинцем, де розмістили дзвіницю. Найбільший внесок у ці роботи зробили місцеві майстри Овсій Шипшук, Іван Гринюк, Пахом та Іван Гонтари. Тоді ж будівлю пофарбували та встановили нову огорожу.
З 1992 року парафія перебуває у статусі зареєстрованої релігійної організації. Цього ж року храм був визнаний пам'яткою архітектури місцевого значення (рішення Волинської обласної ради № 76 від 03.04.1992).
У 1990-х роках за керівництва священника Івана Гіжицького у храмі облаштували автономне парове опалення, поклали паркет, обшили стіни деревом, придбали нові дзвони та оновили електропроводку (допомогу надавали місцеві жителі та керівники підприємств). У 2011 році було оновлено освітлення та придбано панікадило. У 2015—2017 роках проведено поточні ремонти: замінено ворота, вікна на пластикові, придбано нове церковне начиння (кіот, плащаницю).
Архітектура Церква дерев'яна, однозрубна (в основі). Особливістю архітектурної композиції є дзвіниця, яка влаштована у формі восьмибічної вежі, розміщеної безпосередньо на гребені даху над бабинцем (добудована наприкінці 1980-х років).
Парафіяльне життя До 1917 року метричні книги Миколаївської церкви Луцького повіту Волинської губернії зберігалися у відповідних архівах; нині вони доступні у фондах Державного архіву Житомирської області та Державного архіву Волинської областіМетрики с. Журавичі Волинська губернія // Genealogia.com.ua..
Відомі священнослужителі храму: отець Шумський (початок XX ст.) — похований на місці сучасної каплиці на цвинтарі; Степан Шиприкевич (з 1912 по 1943 рік) — вбитий радянськими партизанами за підозрою у зв'язках з УПА; отець Волосянко (з 1935 року) — проводив богослужіння українською мовою у хаті В. Максимчука; заарештований польською владою за доносом; Феофан Володимирович Михайловський (після 1943 року); Петро Власюк (1987—1992); Іван Йосипович Гіжицький (1992—2010); Микола Савчук (з 2010 року і донині).
Значну роль у житті парафії відігравали місцеві дяки (Гнат Савчук, Кіндрат Савчук) та церковні старости й касири (Овсій Ковальчук).
Галерея
Примітки
Джерела
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986. — С. 404—405. Максимчук Т. Журавичі // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ківерцівщина та Олика в історії України та Волині. Науковий збірник. Випуск 62. — Луцьк, 2017. — С.173. Переверзевъ Н. В. Справочная книга о приходахъ и монастыряхъ Волынской епархіи. — Житомиръ, 1914. — С. 224.