Мико́ла Олександро́вич Султа́н-Крим-Гіре́й (Крим-Гірей-Аділь-Гірей; 22 червня 1836 — 13 лютого 1920, ПетроградПохований на цвинтарі Олександро-Невської лаври (ЦДА СПб. Ф. Р-6143.— Оп.1.— Д. 2267.— Л. 20—20 об.). Див. також: Филимонов С. Б. Интеллигенция в Крыму 1917—1920 гг.: поиски и находки источниковеда.— Симферополь, 2006.— С. 43.) — державний і громадський діяч Російської імперії з роду Гіреїв: феодосійський міський голова, помічник кавказького намісника з цивільної частини, сенатор, дійсний таємний радник.

Біографія Походив із дворянського роду Таврійської губернії, нащадок кримських ханів. Син шанувальника старовини та мецената Олександра Івановича Султан-Крим-Гірея (1788—1846), відомого як першовідкривач Неаполя Скіфського. На честь його батька в Сімферополі було названо бульвар Крим-Гірея (нині бульвар Франка). Належав до англіканського віросповідання, охрещений у євангельській церкві німецького поселення Нейзац.

Виховувався в Павловському кадетському корпусі, 16 червня 1855 року вступив на військову службу і був випущений прапорщиком у лейб-гвардії Литовський полк, звідки вступив до Миколаївської академії Генерального штабу. Закінчивши академію у 1860 році, він повернувся в стрій, але наступного року через хворобу був звільнений зі служби у чині підпоручика.

Після одужання у 1863 році Султан-Крим-Гірей вступив на цивільну службу, обійнявши посаду судового слідчого, а в 1868—1871 роках був дільничним мировим суддею в місті Феодосія. У 1871 році його обрали феодосійським міським головою, водночас він став почесним мировим суддею у Феодосійському окрузі (до 1890 року). Залишивши у 1875 році посаду міського голови, був обраний головою Феодосійської повітової земської управи, губернським гласним Таврійського земства та одночасно повітовим предводителем дворянства, обіймаючи ці посади протягом 11 років.

У 1886 році Султан-Крим-Гірей повернувся на державну службу: йому було присвоєно чин статського радника і призначено управителем Казенної палати Катеринославської губернії. Проте невдовзі був переведений на таку ж посаду до Таврійської губернії й 1 квітня 1890 року підвищений до дійсного статського радника. На цій посаді перебував до 1895 року, коли був призначений членом від Міністерства фінансів у Раді Головноначальствувача цивільною частиною на Кавказі; його служба на цій посаді була відзначена підвищенням до чину таємного радника (6 квітня 1903 року).

Після скасування посади головноначальствувача цивільною частиною на Кавказі та призначення 26 лютого 1905 року графа Іларіона Воронцова-Дашкова на відновлену посаду Намісника на Кавказі, Воронцов-Дашков обрав таємного радника Султан-Крим-Гірея своїм помічником із цивільної частини (помічником намісника з військової частини став генерал-лейтенант Яків Малама). Революційний діяч Володимир Старосельський, який певний час виконував обов'язки кутаїського губернатора, так оцінював кадрову політику Воронцова-Дашкова:«Запросивши своїм співробітником з управління цивільною частиною ліберала М. О. Султан-Крим-Гірея, він водночас паралізував його діяльність призначенням самостійного завідувача поліції на Кавказі — реакціонера генерала Ширінкіна».Доктор історичних наук О. В. Островський зазначає:«У дореволюційній пресі М. О. Султан-Крим-Гірей прямо звинувачувався у зв'язках із деякими революційними діячами. Конкретних і переконливих даних щодо цього поки що виявити не вдалося, але є підстави стверджувати, що М. О. Султан-Крим-Гірей мав зв'язки в ліберально-опозиційних колах».2 квітня 1906 року Султан-Крим-Гірей був звільнений з посади помічника намісника і призначений до складу Правительствуючого сенату, де до 1917 року засідав у судовому департаменті Сенату. Його служба в цей період була відзначена підвищенням до чину дійсного таємного радника (5 квітня 1916 року) та пожалуванням ордена Святого Олександра Невського (1914 рік).

Був товаришем голови (заступником) Союзу російського сокольства та гімнастичного товариства «Сокіл 1-й» у Санкт-Петербурзі.

Помер у 1920 році в Петрограді. Похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Сім'я був одружений із графинею Поліксеною Іванівною Гендріковою (1853 — 8 березня 1923Померла в Петрограді, похована на цвинтарі Олександро-Невської лаври (ЦДА СПб. Ф. Р-6143.— Оп. 3.— Д. 1152.— Л. 69—69 об.).), колезького секретаря. Від цього шлюбу мав доньку Анну (народилася 1 жовтня 1882), яка була у шлюбі з лейтенантом флоту Павлом Павловичем Остелецьким. Родовід

Нагороди Султан-Крим-Гірей мав відзнаку за п'ятдесят років бездоганної служби та був нагороджений багатьма орденами, серед яких:

Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1893 рік) Орден Святої Анни 1-го ступеня (1896 рік) Орден Святого Володимира 2-го ступеня (1900 рік) Орден Білого Орла (1905 рік) Орден Святого Олександра Невського (1 січня 1914 року)

Примітки

Література

Современники. Альбом биографий. Том второй — СПб., 1910. — С. 404. Мурзанов Н. А. Словарь русских сенаторов. 1711—1917 гг. Материалы для биографий. — СПб., 2011. — С. 415—416. — ISBN 978-5-86007-666-2 Пономарёв В. П., Шабанов В. М. Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского. 1725—1917. Т. 3. — М., 2009. — С. 916—917. — ISBN 978-5-89577-145-7 Правительствующий Сенат. — СПб., 1912. — С. 108. Список гражданским чинам первых трёх классов. Исправлен по 1 сентября 1914 года. — Пг., 1914. — С. 234.

Категория:Дійсні таємні радники