Серве́р Абдулла́євич Оме́ров (, рос. Сервер Абдуллаевич Омеров; 29 вересня 1927, Сімферополь — 23 вересня 2004, Сімферополь) — радянський державний діяч. Міністр будівництва Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради Узбецької РСР. Член КПРС. Учасник Курултаю кримськотатарського народу (1991). Член Меджлісу кримськотатарського народу. Кандидат технічних наук.

Біографія Народився 29 вересня 1927 року в Сімферополі. Батько — голова комітету з планування та забудови курортів Криму, мати Зейнеп-ханум — медик. У роки німецько-радянської війни сім'я перебувала в евакуації в Башкирській АРСР. На півострів родина Омерових повернулася у квітні 1944 року, після його звільнення від нацистів, а в травні 1944 року вони були депортовані. Спочатку сім'я жила в Свердловській області, де батько працював виконробом, а Сервер — бригадиром бляхарів.

Пізніше сім'я переїхала до Намангана, де перебували в депортації їхні родичі. Навчався в Ташкентському інституті інженерів залізничного транспорту. Був виключений з вишу за місяць до закінчення за порушення комендантського режиму — перебував на змаганнях у Криму у складі боксерської збірної Узбекистану. Після цього Сервер Омеров працював виконробом на будівництві каналу в Намангані та навчався заочно в іригаційному інституті. Через рік після переїзду до Намангана він вступив на п'ятий курс Ташкентського політехнічного інституту, який закінчив з відзнакою.

З 1959 року — член КПРС.

Закінчивши інститут, працював головним інженером будівельного управління «Середазшахтобуду». Потім його перевели на посаду головного інженера будівельного управління Туркестанського військового округу в Самарканді. У Самарканді працював до 1960-х років на різних посадах. Керував домобудівним комбінатом у Ташкенті.

У 1964 році став головою Державного кооперативного комітету з будівництва колгоспів і радгоспів. Згодом комітет приєднали до Міністерства сільського будівництва Узбецької РСР, а Омеров став заступником міністра, а незабаром — міністром будівництва Узбецької РСР. Був одним із найвищих за посадою кримських татар у владі республіки.

Депутат Верховної Ради Узбецької РСР (9-го та 10-го скликань)Депутаты Верховного Совета Узбекской ССР (Девятый созыв) // 1976. с. 335Депутаты Верховного Совета Узбекской ССР 10-го созыва (1980—1985).

У 1975 році підписав лист до керівництва СРСР з вимогою вирішити національне питання кримських татарКримські татари: шлях до повернення кримськотатарський національний рух (друга половина 1940-х — початок 1990-х років) очима радянських спецслужб. Зб. док. та матеріалів. Ч.2. / Упоряд.: О. Г. Бажан, Ю. З. Данилюк, С. А. Кокін, О. А. Лошицький. — К., 2004. — 362 с..

Учасник Курултаю кримськотатарського народу (1991). Був головою оргкомітету з його проведення. На Курултаї був обраний членом Меджлісу. З 1991 по 1996 рік — керував відділом економіки та інвестицій у Меджлісі. У складі делегації Меджлісу брав участь у візиті до Туреччини в лютому 1992 року, де лідери Меджлісу провели зустріч із прем'єр-міністром Туреччини Сулейманом Демірелем та іншими політиками й громадськими діячами. З 1995 по 2001 рік — консультант Програми розвитку та інтеграції Криму ООН.

У ніч на 23 вересня 2004 року його разом із дружиною Аліме вбили ножем у власній квартирі в Сімферополі. Вбивцями виявилися робітники, які робили в їхній квартирі ремонт.

Нагороди 2 ордени Трудового Червоного Прапора (1976, 27.08.1971)ДА РФ Р7523 105 152 «Укази Президії Верховної Ради СРСР, прийняті з 26 по 27 серпня 1971 року, і матеріали до них /до протоколу № 14/ з № 2075-VIII по № 2078-VIII. Том 7» Орден Дружби народів (1981) Орден «Знак Пошани» (01.03.1965)

Примітки