Ділявер Зінабатдінов (23 лютого 1933 — 12 вересня 1999) — бригадир механізованої ізоляційно-укладочної колони будівельного управління № 3 тресту «Середзатнафтогазбуд» Міністерства будівництва підприємств нафтової і газової промисловості СРСР (м. Фрунзе, Киргизька РСР). Герой Соціалістичної Праці (1973).
Біографія Народився 23 лютого 1933 року в селі Коп-Такил в родині майстра Керченського металургійного заводу імені Войкова. Батько Ділявера загинув під час Другої світової війни при обороні Перекопу. Після смерті матері в 1944 році виховувався бабусею. Закінчив школу механізаторів. У травні 1944 року під час депортації кримськотатарського народу був примусово висланий до Узбецької РСР.
У 1957 році разом із дружиною переїхав до Бухари, де почав працювати трактористом-бульдозеристом у будівельному управлінні (БУ) № 3 тресту «Середзатнафтогазбуд». Пізніше навчався в Москві на курсах машиністів газопроводів. Був призначений бригадиром механізованої ізоляційно-укладочної колони в цьому ж будівельному управлінні. Його бригада, беручи участь у будівництві четвертої лінії газопроводу «Середня Азія — Центр», достроково виконала планові виробничі завдання і була удостоєна почесного звання «Бригада комуністичної праці».
У наступні роки брав участь у будівництві газопроводу «Бухара — Урал» через Аральське море, Челябінськ, Магнітогорськ і Свердловськ. За видатні трудові результати при будівництві цього газопроводу в 1964 році був нагороджений першим орденом Леніна. У 1971 році за дострокове виконання виробничих завдань при будівництві газопроводу «Дружба» нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 грудня 1973 року удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці «за виявлену трудову доблесть і досягнення видатних успіхів у виконанні соціалістичних зобов'язань, прийнятих на 1973 рік» з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».
Проживав у селищі Сирдар'я, а з 1966 року — у столиці Узбецької РСР Ташкенті. Вийшовши в жовтні 1995 року на заслужений відпочинок, того ж року повернувся на батьківщину, до Автономної Республіки Крим, де оселився в селі Чистопілля Ленінського району. Персональний пенсіонер з 1989 року.
Помер 12 вересня 1999 року. Похований на сільському кладовищі в селі Чистопілля АР Крим.
Нагороди та звання
Герой Соціалістичної Праці (30.12.1973) два ордени Леніна (18.11.1964; 30.12.1973) Орден Трудового Червоного Прапора (25.05.1971)
Джерела
Посилання
С. Нагаев. Ёрулмакъ Бильмеген Йигит // Ленин байрагъы. 1975. 13 января. С. 2. В. Шкультин. Узюльмеген йип // Ленин байрагъы. 1988. 12 марта. С. 2.