Усеї́н Осма́нович Куркчі́ (; 23 січня 1905, Бахчисарай, Таврійська губернія — 22 листопада 1996, Маргілан, Ферганська область) — кримськотатарський мовознавець, тюрколог та педагог. Кандидат філологічних наук (1934). Викладач Кримського педагогічного інституту (1933—1937). Провів у радянських таборах 16 років. Реабілітований у 1957 році.

Біографія Народився 23 січня 1905 року в Бахчисараї в багатодітній родині кустаря-ремісника. Брат — Умер Куркчі (1902—1978), лікар, директор татарського медичного технікуму в СімферополіСвод памятников истории, architecture и культуры крымских татар. Том III. г. Симферополь. — Белгород: «КОНСТАНТА», 2018. — с. 197. — 392 с..

У шкільні роки навчався у поета й педагога Якуба Шакір-Алі. Закінчивши школу, вступив до Бахчисарайської учительської семінарії ім. Ісмаїла Гаспринського (1918—1920). З 1924 по 1926 рік — студент історико-філологічного факультету Бакинського університету. Навчався у Василя Бартольда, Бекіра Чобан-заде та Газіза Губайдулліна.

Після закінчення університету повернувся на півострів, де викладав у школі села Коккоз. Працював у журналі «Окъув ишлери» («Справи навчання»). У 1931 році вступив до аспірантури Кримського педагогічного інституту, де навчався протягом двох років. У 1933 році почав викладати кримськотатарську мову та загальне мовознавство в Кримському педагогічному інституті. У 1934 році здобув ступінь кандидата філологічних наук, захистивши дисертацію «Основи кримськотатарської мови». На Кримській мовознавчій конференції 1934 року виступав із доповіддю «Про граматику кримськотатарської мови». У цей же час паралельно працював у Науково-дослідному інституті кримськотатарської мови та літератури ім. Пушкіна.

За підозрою в участі в контрреволюційній організації «Міллі Фірка» та зв'язках із Бекіром Чобан-заде НКВС 28 квітня 1937 року заарештував Усеїна Куркчі. Під час обшуку було вилучено 53 фотокартки, 250 листів, 77 зошитів і блокнотів, папку з рукописами кримськотатарською мовою та 248 книжок. Під час другого допиту, 2 листопада 1937 року, Куркчі під тиском НКВС визнав свою участь у націоналістичній контрреволюційній групі, що діяла під час його навчання в Баку. Діяльність контрреволюціонерів, за словами Куркчі, полягала в зриві впровадження новотюркського латинізованого алфавіту. 4 серпня 1938 року рішенням Особливої наради при НКВС СРСР було встановлено, що Куркчі «вів шкідницьку підривну роботу на мовному та культурному будівництві в Криму». Куркчі був засуджений до восьми років виправно-трудових таборів за статтею 58-10, 11 КК РРФСР.

З 1938 по 1939 рік перебував у Кулайлазі, з 1939 по 1943 — у Березлазі, а з 1943 по 1945 рік — в Устьвимлазі. Звільнився з табору 28 квітня 1945 року. Після цього, до вересня 1946 року, Куркчі працював за вільним наймом старшим робітником з меліорації та землевпорядкування в Устьвимлазі. Звільнившись, переїхав до Узбецької РСР. Спочатку перебрався до Фергани, а згодом — до Маргілана. Працював викладачем російської мови в 5–10 класах школи № 12 Маргілана.

Удруге Куркчі заарештували 26 березня 1949 року і помістили до внутрішньої в'язниці УМДБ по Ферганській області. За час слідства з Куркчі буловедено вісім допитів. Обвинувальний акт, датований 4 травня 1949 року, ухвалив направити справу вченого на розгляд Особливої наради МДБ СРСР для визначення місця поселення. Заслання він відбував у Красноярському краї. Проживаючи в селі Долгій Мост, Куркчі 8 березня 1954 року написав листа Генеральному прокурору СРСР, у якому просив зняти з нього судимість за сфабрикованою справою. У висновку УКДБ при РМ УРСР по Кримській області від 20 травня 1954 року встановлювалося, що вирок Куркчі було винесено обґрунтовано. Через три роки справу Куркчі переглянув у порядку нагляду Військовий трибунал Одеського військового округу від 8 січня 1957 року. Два вироки Куркчі, від 1938 та 1949 років, було скасовано за відсутністю складу злочину. Після цього Куркчі вийшов на волю.

Після звільнення працював учителем у Маргілані. На пенсію пішов у 1965 році.

Помер 22 листопада 1996 року в Маргілані.

Наукова діяльність Публікував статті з кримськотатарського мовознавства та літератури. У 1936 році підготував орфографічний словник кримськотатарської мови та підручник на основі латинської графіки.

У 1986 році в Ташкенті вийшла його праця «Фикир инджилери» («Перлини розуму»).

Працював над створенням першого кримськотатарського фразеологічного словника, куди увійшло 5 тисяч виразів. Фрагменти словника публікувалися в 1987 році в журналі «Йылдыз» («Зірка») в Ташкенті.

Після смерті Куркчі його архів зберігався у зятя Ервіна Джепарова у Фергані. У 1999 році архів праць Куркчі з Узбекистану доставили до Криму. Матеріали передали на збереження до архівного відділу бібліотеки ім. Ісмаїла Гаспринського.

Праці

Грамматика. Учебник для средней школы. Часть 2: Синтаксис. Симферополь, 1935. Орфографический словарь крымско-татарского языка. Симферополь: Гос. изд-во Крым. АССР, 1936. Жемчужины разума: Взгляд на сегодняшний день лит. яз. Ташкент, 1986.

Примітки

Література

Алядин Ш. Жемчужины разума // Голос Крыма. 1995. 3 марта. Емирова А. Крымскотатарская лексикография // Голос Крыма. 1998. 18 сент.

Люди и судьбы: Биобиблиографический словарь востоковедов — жертв политического террора в советский период (1917—1991) / Изд. подготовили Я. В. Васильков, М. Ю. Сорокина. — СПб.: Петербургское Востоковедение, 2003. — 496 с. Белялова М. А. С благодарностью к учителю и гражданину // Современная система образования: опыт прошлого, взгляд в будущее. — 2016. Юнусов Ш. Э. Картина мира в рассказах Усеина Куркчи // Научный вестник Крыма. — 2019. — № 2 (20).

Посилання

Сторінка на сайті memory.pvost.org Сторінка на сайті бібліотеки ім. І. Гаспринського Мустафаєва Гулізар. Жемчужины мысли Усеина Куркчи (24.01.2020) // Crimean Tatars В Республиканской крымскотатарской библиотеке им. И. Гаспринского организован вечер «Жемчужины мысли Усеина Куркчи» // rk.gov.ru. 24.01.2020. Усеин Куркчининъ фикир инджилери (Жемчужины мысли Усеина Куркчи) // Millet Channel. 24 січня 2020.