Лев Григо́рович Леві́н (; ) — російський лікар-терапевт, доктор медичних наук, професор, консультант лікувально-санітарного управління Кремля. Особистий лікар Володимира Леніна.
Життєпис Народився 17 (29) листопада 1870 року в Одесі. У 1889 році закінчив 2-гу Одеську гімназію та вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університетуСписок студентов и посторонних слушателей Новороссийского университета в осеннем полугодии 1890-91 учебного года. — Одесса, 1890. — С. 26—27.. Після його закінчення здобув медичну освіту на медичному факультеті Московського університету, який закінчив у 1896 році.
У 1896–1897 роках проходив стажування в Берліні, після чого працював у різних лікарнях Москви. У 1907–1919 роках був фабрично-заводським лікарем, згодом — ординатором курортно-відбіркового госпіталю Народного комісаріату охорони здоров'я РСФРР. Під час громадянської війни був мобілізований до Червоної армії.
З 1920 року працював ординатором і завідувачем терапевтичного відділення Кремлівської лікарні. Одночасно був консультантом Лікувально-санітарного управління Кремля та медико-санітарної служби ОДПУ-НКВС СРСР.
Був особистим лікарем Володимира Леніна, Максима Горького, Фелікса Дзержинського, В'ячеслава Молотова, Генріха Ягоди, В'ячеслава Менжинського та багатьох інших діячів партії й уряду.
З дитячих років був близьким другом художника Леоніда Пастернака, а після переїзду до Москви став лікарем усієї родини Пастернаків.
2 грудня 1937 року був заарештований. Як обвинувачений проходив у відкритому судовому процесі у справі так званого «об'єднаного правотроцькістського блоку» в березні 1938 року. 13 березня 1938 року Військова колегія Верховного суду СРСР засудила його до смертної кари за звинуваченням в участі у «контрреволюційній правотроцькістській змові» з метою усунення керівництва країни, зокрема у причетності до вбивств В'ячеслава Менжинського, Валеріана Куйбишева та Максима Горького.
15 березня 1938 року був розстріляний.
У 1988 році був посмертно реабілітований Верховним Судом СРСР.
Сім'я Дружина — Марія Борисівна Левіна.
Діти:
Георгій Львович Левін (1900–1983) — радянський лікар, кандидат медичних наук, доцент кафедри лікувального харчування Центрального інституту удосконалення лікарів. У 1949–1954 роках перебував в ув'язненні у зв'язку зі «справою лікарів». Його дружину, Єву Лазарівну, було заслано до Джамбула. Володимир Львович Левін (1903 — 27 вересня 1938) — радянський правознавець і дипломат, професор Московського інституту права, помічник завідувача 2-го Західного відділу Народного комісаріату закордонних справ СРСР. У 1938 році був засуджений до страти за звинуваченням в «участі у правотроцькістській змові в органах НКЗС». У жовтні 1956 року посмертно реабілітований.
Примітки
Посилання
Шенталинский В. Воскресшее слово // «Новый Мир». — 1995. — № 4. Плеханов Б., Манн А. Процесс 38-го: три судьбы // Реабилитирован посмертно. Вып. 2. — Москва : Юрид. лит., 1989. — (серия «Возвращение к правде»).