Луцій Валерій Ацискул (, I століття до н. е.) — давньоримський політик і монетар (triumvir monetalis) 45 року до н. е. Належав до плебейського роду Валеріїв.
Біографія У просопографічній літературі висловлено припущення, що Луцій Валерій Ацискул міг належати до родини , народного трибуна, поета й граматика, страченого 82 року до н. е., за диктатури Сулли, нібито за порушення релігійної заборони вимовляти таємне ім’я Рима, але, радше за все, з політичних причин, унаслідок проскрипції (як прихильника Марія). Водночас припускають, що Ацискул міг бути братом претора 57 року до н. е. . Але прямих античних свідчень, які підтверджували б цей родинний зв'язок, джерела не містять.
Про Валерія Ацискула достеменно відомо лише те, що він був монетарем 45 року до н. е., у рік четвертого консульства Гая Юлія Цезаря. Тоді він, як монетний тріумвір, карбував денарії зі своїм іменем і зображенням Аполлона Сорана і Європи на бику (як варіант: напівміфічної , згаданої Плутархом у своїх «Порівняльних життєписах»).
Єдине можливе літературне свідчення про Валерія Ацискула міститься в пізньоантичному коментарі давньоримського граматика ІІІ століття нової ери Помпонія Порфіріона до «Сатирів», збірника віршів римського поета Горація, опублікованого приблизно в 35 і 30 роках до н. е. Порфіріон стверджував, що Валерій Ацискул був народним трибуном. І прославився він на цій посаді не своїми політичними досягненнями, а любовними зв'язками з «розпусною» Катією, про яку писав Горацій:
Примітки
Джерела