«Космос-3М-РБ5», 11К65М-РБ — радянська двоступенева одноразова ракета-носій космічного призначення легкого класу для виведення масштабних моделей ракетопланів за програмою «Буран» на колові орбіти і суборбітальні траєкторії.
Історія У 1973 році радянський ВПК почав дослідження космічного планера. Для вивчення гіперзвукових аеродинамічних характеристик і теплозахисних матеріалів корпусу пілотованого апарата «Спіраль» побудовані масштабні моделі 1:3 і 1:2. На відміну від повномасштабної моделі, вони мали нерухомі крила і називалися БОР (безпілотний орбітальний ракетоплан). Конфігурації моделей БОР-1, -2, і -3 ускладнювалися з кожною версією, кілька з яких запущені суборбітальними траєкторіями ракетами Р-12 з космодрому Капустин Яр між 1969 і 1974 роками.Безпілотні орбітальні ракетні літаки типу «БОР»
Після скасування розробки «Спіралі» на користь «Бурана», у 1977 році вирішено розробити два типи масштабних моделей за програмою «Буран» і кожну з них запустити п'ять разів: БОР-4: модель космічного літака Спіраль масштабу 1:2, для випробування матеріалів теплового екрана «Бурана» в орбітальних польотах. БОР-5: модель Бурана масштабу 1:8 для перевірки аеродинамічних характеристик Бурана в суборбітальних польотах.
БОР-4 мав підйомний корпус з пласким дном із вертикальним хвостом і складаними крилами, довжину 3,859 м зі стартовою масою приблизно 1450 кг і посадковою масою 795 кг. Перевірялися три основні типи теплоізоляції «Бурана» — чорні плитки на днищі і білі плитки з боків, повстяна багаторазова ізоляція згори і посилена вуглепластикова носова кришка.
Оскільки апарат не мав шасі, він мав приводнитися, щоб теплозахист не пошкодився при посадці і вцілів для аналізу після польоту. Єдиними великими водоймами на радянській території на траєкторії польоту були Чорне море і озеро Балхаш. Однак за відсутності досвіду повернення апарата з крилами або підйомним корпусом і непевності у націленні космічного корабля на водойми в Радянському Союзі вирішено приводнити перші апарати в Індійському океані, де вони гарантовано потраплять у воду, навіть якщо недолетять або перелетять заплановану зону посадки. Це значно збільшило вартість операцій порятунку, які, крім того, важко було приховати від західних літаків-розвідників.
На той час ракету «Космос-3М» не запускали з Байконура, а Плесецьк розташовувався занадто північно, щоб вивести моделі космічного літака на орбіту з належним нахилом, тому обрали Капустін Яр. Ракети для місій БОР-4 спочатку призначалися для інших місій, але вже перевершили гарантований термін використання і планувалися для випробних запусків.
Апарати запускали з повністю складеними крилами, щоб вміститися під обтічником ракети. Після відокремлення від ракети-носія крила розкривалися в положення, яке тримало б апарат стабільним під час входу в атмосферу під кутом атаки між 52° і 57° на висотах 60—70 км. Після одного оберту апарат вмикав відкидний твердопаливний двигун, встановлений на верхній частині. На висоті 30 км бортова система управління відправляла БОР-4 на круту спіральну траєкторію, щоб зменшити швидкість, на висоті 7,5 км космічний корабель розгортав парашут, який зменшував швидкість вертикальної посадки до 7-8 м/с.
Перед орбітальними польотами відбувся експериментальний суборбітальний запуск 5 грудня 1980 року в напрямку озера Балкхаш для випробування ракети-носія, перевірки аеродинаміки апарата і працездатність аеродинамічних поверхонь і ракетних двигунів. Аналіз суборбітальної місії зайняв більше часу, ніж очікувалося, і вимагав деяких змін у конструкції. Навесні 1982 року сім радянських кораблів відпливли до Індійського океану, щоб підтримати першу орбітальну місію БОР-4.
Відбулося чотири успішні випробні польоти БОР-4 зі швидкістю від 3 до 25 Маха і висотою від 30 до 100 км, які підтвердили фізичні, хімічні та каталітичні процеси на матеріалах теплового екрана в плазмі при вході в атмосферу. БОР-4 також надав важливі дані про акустичне середовище під час запуску і входу в атмосферу.БОР-4
БОР-5 запускали на суборбітальні траєкторії до висот 100 км і швидкостях від 4000 до 7300 м/с. Вони довели характеристики керованості, аеродинамічний момент і ефективність контролю від 1,5 до Маха 17,5, при числі Рейнольдса від 1,05 до 2,1 і кутах атаки від 15 до 40 градусів. Вони також дозволили вивчити поділ потоку на поверхні фюзеляжу та термодинамічні характеристики конструкції.БОР-5
+ Список запусків Дата Апарат Результат 05.12.1980 БОР-4 №401 Суборбітальний запуск 03.06.1982 Космос-1374(БОР-4 №404) Після 1,25 оберта виловлений радянськими морськими силами в Індійському океані, що зафіксував австралійський розвідувальний літак Оріон. 15.03.1983 Космос-1445(БОР-4 №403) Після 1,25 оберта виловлений радянськими морськими силами в Індійському океані. 27.12.1983 Космос-1517(БОР-4 №406) Після одного оберту приводнився в Чорному морі. 05.07.1984 БОР-5 №501 Суборбітальний політ. Апарат не відокремився від носія. 19.12.1984 Космос-1614(БОР-4 №407) Останній політ підмасштабного космічного літака Спіраль. Після одного оберту приводнився в Чорному морі. 17.04.1985 БОР-5 №502 Суборбітальний політ. 25.12.1986 БОР-5 №503 Суборбітальний політ. 27.08.1987 БОР-5 №504 Суборбітальний політ. 21.06.1988 БОР-5 №505 Суборбітальний політ.
Джерела Космос 11К65М-РБ Енциклопедія астронавтики К65-РБ5
Примітки