Володи́мир Гомоно́вич (, ; 14 серпня 1959, Старина, Молодечненська область, Білоруська РСР, СРСР — 20 січня 1991, Рига, Латвійська Республіка) — латвійський правоохоронець, старший лейтенант міліції міста Рига, командир відділу урядової охорони Міністерства внутрішніх справ Латвії, жертва січневих барикад 1991 року.
Життєпис Народився 14 серпня 1959 року в селі Старина Дуниловицького району Молодеченської області (нині — Докшицького району Вітебської області) в сім'ї Олександра і Тетяни Гомоновичей. Мав двох молодших братів, Юрія і Станіслава, останній з яких взимку 1991 року також брав участь у січневих подіях у Ризі і в день смерті Володимира охороняв ризький телецентр.
Навчався на Ризькому факультеті Мінської школи міліції, після завершення навчання працював в міліції міста Рига.
Загинув 20 січня 1991 року в будівлі Міністерства внутрішніх справ Латвії на бульварі Райня від вогнепальних ран, яких зазнав під час нападу ризького ОМОНу й інших невідомих нападників. За офіційною версією, спецпризначенці увірвалися до будівлі МВС після початку стрілянини. Володимир Гомонович загинув на сходинах між четвертим і п'ятим поверхами від кульового поранення в шию.
Пізніше Валерійс Маркунс, сержант міліції Бауського районного відділку міліції, згадував, що разом з Гомоновичем вони попали в стрілянину, коли той вирішив піднятися в будівлю і перевірити, чи все добре з їхніми товаришами, але так і не повернувся. Згодом Маркунсу наказали піднятися в будівлю, де той побачив Гомоновича, що лежав на сходах і стікав кров'ю. За деякий час ігнорування ОМОНом вимог евакуювати пораненого, нападники дозволили винести Гомоновича на вулицю, проте на той момент він вже помер.
Похований з почестями на цвинтарі в селі Туміловичі у Білорусі, на момент смерті у Гомоновича лишилися троє маленьких дітей і дружина.
Згодом за ініціативою Фонду підтримки барикад 1991 року членам родини Гомоновича було надано громадянство Латвійської Республіки, а наказом міністра внутрішніх справ Дайніса Турласа від 18 січня 1996 року його вдові Наталії призначено матеріальну допомогу.
Вшанування пам'яті
10 серпня 1991 року в зеленій зоні на березі каналу між Бастіонною гіркою і бульваром Райня встановлено ряд меморіальних каменів на згадку про тих, хто загинув від радянських куль під час заворушень. Виготовлені художником Арвідсом Войткансом, розрізані навпіл камені символізують обірване життя. Один з таких каменів встановлено на честь загиблого Володимира Гомоновича. В Музеї барикад 1991 року присутня вітрина, присвячена Володимиру Гоновичу, де експонується його міліцейська форма і фотографії. 20 січня 2007 року на вулиці Єкаба в місці, де в січні 1991 року знаходилися барикади, що захищали будівлю Сейму Латвії, відкрито меморіал авторства Сандро Чайдзе, Оскара Рукліса та Ейнарса Квіліса, присвячений жертвам барикад 1991 року. На одній з сторін бетонного пірамідального пам'ятника викарбовано імена загиблих, серед яких ім'я Володимира Гомоновича.
Нагороди
У 2010 році за мужність, героїзм та самовідданість, виявлені під час виконання службових обов'язків та участі в захисті незалежності Латвії, посмертно нагороджений великим хрестом ордена Вієстура; нагороду вручив президент Валдіс Затлерс родині Гомоновича.
Примітки