Жуки-голіафи (названі на честь біблійного воїна -велетня Голіафа) , вони належать до шести видів роду Goliathus. Жуки-голіафи є одними з найбільших комах на планеті Земля за розміром, масою та вагою. Вони належать до підродини Бронзівки, родини Пластинчатовусі. Жуки-голіафи поширені в багатьох тропічних лісах Африки, там вони харчуються переважно соком дерев та фруктами. Про личинковий цикл у дикій природі відомо мало, але в неволі жуків -голіафів успішно вирощують від яйця до дорослої особини, використовуючи як продукт, багатий на білок, такі і як комерційний корм для котів та собак. Жуки-голіафи мають довжину від 6 до 11 сантиметрів (самці) та 5-8 сантиметрів — дорослі самки. Можуть досягати ваги до 80- 100 грамів на стадії личинки, хоча дорослі особини мають лише приблизно половину цієї ваги. Забарвлення самок варіюється від темно-каштаново-коричневого до шовковисто-білого, але самці зазвичай коричнево-білі/чорні або чорно-білі. Жуки-голіафи, хоча наразі не внесені до Червоного списку МСОП, стикаються зі зростаючими проблемами збереження по всьому африканському ареалу через втрату середовища існування, надмірний збір для міжнародної торгівлі домашніми тваринами та потенційний вплив зміни клімату.
Види
Існує шість видів жуків-голіафів , кілька різних підвидів та форм описані лише частково:
Goliathus albosignatus , 1857 Goliathus cacicus (Olivier, 1789) Goliathus goliatus (Linnaeus, 1771) Goliathus kolbei (Kraatz, 1895) Goliathus orientalis , 1909 Goliathus regius, 1835
Філогенез
Життєвий цикл
Личинки Goliathus незвичайні тим, що вони мають більшу потребу в їжі з високим вмістом білка, ніж більшість інших родів комах. Гранули сухого або м'якого корму для собак або котів (акопувані в субстрат для вирощування) забезпечують відповідний раціон для личинок Goliathus в неволі. Також, необхідний субстрат з дещо зволоженого, гнилого листя та деревини для створення відповідного середовища для росту личинок. Молоді личинки (1-й вік) з'їдають частину цього матеріалу. Навіть за оптимальних умов личинкам потрібно кілька місяців, щоб повністю дозріти через великі розміри, яких вони досягають. Вони здатні виростати до 250 мм завдовжки та досягають ваги понад 100 грамів.
Коли личинка досягає максимального розміру, вона будує тонкостінну, затверділу комірку з піщаного ґрунту, в якій вона проходить стадію лялечки та метаморфозу (перетворення) до дорослої особини. Після завершення будівництва кокона личинка переходить у стадію лялечки, яка є проміжною фазою між личинковою та дорослою стадіями. Під час стадії лялечки тканини комахи руйнуються і трансформуються у форму дорослого жука. Після завершення метаморфози комаха скидає шкіру лялечки та впадає в період сплячки як дорослий жук до закінчення сухого сезону. Коли починаються дощі, жук розриває свій кокон, знаходить партнера, і весь життєвий цикл починається спочатку. Дорослі жуки харчуються продуктами, багатими на цукор, особливо соком дерев та плодами. В умовах неволі дорослі особини можуть жити близько року після виходу із стадії лялечки. Тривалість життя в дикій природі, ймовірно, в середньому коротша через вплив хижаків та погодних умов. Фаза дорослої особини зосереджена виключно на розмноженні, і як тільки ця функція виконана, час існування дорослого жука обмежений.
Опис
Великі тіла жуків-голіафів складаються з товстого і затверділого екзоскелету. Він захищає їхні органи та задні крила. Як і більшість жуків, вони мають посилені передні крила (надкрила), які діють як захисні покриви для задніх крил та черевця. Тільки задні перетинчасті крила фактично використовуються для польоту, тоді як надкрила тримаються повністю закритими. Політ із закритими надкрилами є універсальним серед цетонієвих скарабеїв, але рідкісним для інших жуків. Коли крила не використовуються, вони тримаються повністю складеними під надкрилами. Кожна нога жука закінчується парою гострих кігтів, які забезпечують міцне зчеплення, яке використовується для лазіння по стовбурах та гілках дерев.
Самці мають Y-подібний ріг на голові, який використовується в битвах з іншими самцями за місця годівлі або партнерок. У самок немає рогів, натомість вони мають клиноподібну голову, яка допомагає їм рити нори під час відкладання яєць. Окрім масивних розмірів, жуки-голіафи мають вражаюче візерунчасте покриття; спільними для всіх видів Goliathus є різко контрастні чорні вертикальні смуги на грудному щитку, тоді як різні види можна найнадійніше розрізнити за їх характерним поєднанням кольорів та візерунків надкрил.
Див. також Список найбільших комах
Посилання