Миха́йло Па́влович Духа́нов (; ) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (1943).

Життєпис

Молоді роки Михайло Павлович Духанов народився 2 (14) липня 1896 року (за іншими даними — року) в Києві. Закінчив Київське міське училище та Міністерське двокласне училище. З 1911 року працював учнем і креслярем-практикантом у земельному відділі Київської міської управи. У серпні 1915 року екстерном склав іспити за п'ять класів реального училища.

Перша світова та Громадянська війни Із серпня 1915 року служив у Російській імператорській армії. Спочатку був рядовим запасного понтонного батальйону в Києві, а з грудня 1915 до лютого 1916 року — рядовим 2-го запасного саперного батальйону в Харкові. У травні 1916 року закінчив 5-ту Київську школу прапорщиків. Після випуску служив молодшим офіцером 55-го запасного піхотного полку в Москві, а з серпня 1916 року — 287-го запасного піхотного полку в Калузі. Того ж місяця вирушив на фронт. Брав участь у Першій світовій війні у складі 3-ї армії Південно-Західного фронту. Із січня 1917 року служив у 689-му Столінському піхотному полку 173-ї піхотної дивізії 46-го армійського корпусу на Румунському фронті. У червні 1917 року був відряджений до Саранська, а в липні повернувся до свого полку, де очолив команду піших розвідників. Відзначився хоробрістю під час бойових дій, зокрема в розвідувальних рейдах у тил противника, за що був нагороджений Георгіївським хрестом і орденом Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом. Наприкінці жовтня 1917 року служив у 306-му Мокшанському піхотному полку. Із січня 1918 року лікувався в київському шпиталі, після чого демобілізувався й виїхав до Москви.

У лютому 1918 року добровільно вступив до Червоної армії. Того ж року став членом РКП(б). Під час Громадянської війни був військовим інструктором одного з московських військкоматів, інструктором піхотного батальйону Бутирського району Москви, а з вересня 1918 року — командиром батальйону 47-го піхотного полку. У грудні 1918 року вступив до Військової академії РСЧА. Навчання неодноразово переривалося через направлення слухачів на фронт. З квітня до вересня 1919 року служив помічником начальника розвідувального відділу штабу 14-ї армії Південного фронту, яка воювала проти військ генерала Антона Денікіна. Після цього продовжив навчання в академії.

Міжвоєнний період У жовтні 1921 року закінчив Військову академію РСЧА. Після цього обіймав низку штабних посад у Сибіру, був начальником штабу 13-ї Сибірської кавалерійської дивізії, а згодом 4-ї окремої Сибірської кавалерійської бригади, яка брала участь у боротьбі проти збройних формувань у Гірському Алтаї. З 1925 року був начальником штабу 1-го кінного корпусу Червоного козацтва, згодом — 2-ї Чернігівської кавалерійської дивізії, а також обіймав керівні посади у Тверській кавалерійській школі та штабах кавалерійських корпусів і дивізій. У 1928 році закінчив Курси удосконалення вищого начальницького складу при Військовій академії імені М. В. Фрунзе.

З 1931 року викладав у Військово-технічній академії РСЧА імені Ф. Е. Дзержинського в Ленінграді, а згодом — у Військовій академії механізації та моторизації РСЧА. У 1934 році очолив Ульяновське бронетанкове училище, пізніше керував відділом автобронетанкових військ Управління військових навчальних закладів РСЧА. У 1937—1938 роках був помічником командувача Приволзького військового округу та заступником командувача Ленінградського військового округу.

Брав участь у радянсько-фінській війні 1939—1940 років. З 21 листопада 1939 року командував 9-ю армією, однак уже 22 грудня був усунений з посади через невдачі на Кандалакшському та Ребольському напрямках. У січні 1940 року призначений заступником командувача Північно-Західного фронту з формувань, а з травня — помічником командувача Ленінградського військового округу з військових навчальних закладів.

Німецько-радянська війна З серпня 1941 року перебував на фронті як помічник командувача військ Північного фронту та начальник запасних частин фронту. З 19 вересня командував 10-ю стрілецькою дивізією, яка обороняла підступи до Ленінграда в районі Стрельни та Петергофа.

У жовтні 1941 року тимчасово командував 19-м стрілецьким корпусом, після чого був начальником штабу Невської оперативної групи та обіймав посади помічника командувача Ленінградського фронту з формувань.

6 жовтня 1942 року очолив Невську оперативну групу, а вже 10 жовтня — сформовану на її основі 67-му армію Ленінградського фронту. Армія обороняла правий берег Неви та плацдарм біля Московської Дубровки, а також забезпечувала функціонування «Дороги життя» через Ладозьке озеро.

У січні 1943 року 67-ма армія брала участь в операції «Іскра», яка прорвала блокаду Ленінграда. За успішне керівництво військами Духанов був нагороджений орденом Кутузова I ступеня.

Наприкінці 1943 року після об'єднання управлінь 67-ї та 55-ї армій залишився без посади.

У березні 1944 року призначений заступником командувача 8-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту. У її складі брав участь у Нікопольсько-Криворізькій, Березнегувато-Снігурівській, Одеській, Білоруській, Варшавсько-Познанській та Берлінській наступальних операціях.

Після війни Із серпня 1945 року був помічником командувача військ Ленінградського військового округу з військових навчальних закладів.

16 квітня 1953 року звільнений у відставку за станом здоров'я.

Помер 2 вересня 1969 року в Ленінграді. Похований на Богословському кладовищі Санкт-Петербурга.

Військові звання

молодший унтерофіцер (4 квітня 1916) прапорщик (11 травня 1916) підпоручик (20 березня 1917) комбриг (26 листопада 1935) комдив (23 липня 1938) комкор (4 листопада 1939) генерал-майор (4 червня 1940)

генерал-лейтенант (29 серпня 1943)

Нагороди

СРСР

орден Леніна (21 лютого 1945) чотири ордени Червоного Прапора (23 серпня 1944, 3 листопада 1944, 29 травня 1945, 1949) орден Суворова I ступеня (6 квітня 1945) орден Кутузова I ступеня (28 січня 1943) орден Богдана Хмельницького I ступеня (3 червня 1944) орден Червоної Зірки: медаль «XX років Робітничо-селянської Червоної армії» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави»

Російська імперія

орден Святого Станіслава III ступеня з мечами та бантом (22 вересня 1917) Георгіївський хрест IV ступеня (20 серпня 1917)

Іноземні нагороди

орден «Хрест Грюнвальда» (Польська Народна Республіка) медаль «За Варшаву 1939—1945» (Польська Народна Республіка) медаль «За Одру, Нису і Балтику» (Польська Народна Республіка)

Праці

Література

Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — ; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 66—67. — . Великая Отечественная. Комдивы: военный биографический словарь / [Д. А. Цапаев и др. ; под общ. ред. В. П. Горемыкина] ; М-во обороны Российской Федерации, Гл. упр. кадров, Гл. упр. по работе с личным составом, Ин-т военной истории Военной акад. Генерального штаба, Центральный архив. — : Кучково поле, 2014. — Т. III. Командиры стрелковых, горнострелковых дивизий, крымских, полярных, петрозаводских дивизий, дивизий ребольского направления, истребительных дивизий (Абакумов — Зюванов). — С. 895—897. — 1102 с. — 1000 экз. — . Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941—1945 : люди, события, факты / Под ред. О. А. Ржешевского. — 2-е изд., доп. — : Республика, 2000. — С. 89. — Соловьёв Д. Ю. Все генералы Сталина. Т. 4. — , 2019. — С. 40-41. — Гланц Д. Битва за Ленинград, 1941—1944. / Пер. с анг. У. Сапциной. — : Астрель, 2008. — С. 16, 276, 292, 295, 319, 320, 322. — ISBN 978-5-17-053893-5

Примітки

Посилання Духанов Михаил Павлович // Сайт Министерства обороны Российской Федерации Духанов, Михаил Павлович «Монумент зимней войне» М. П. Духанов: Имена на карте Ленинградской области