Михайлівська церква (також Свято-Михайлівська церква) — чинна дерев'яна православна парафіяльна церква в селі Омельне Луцького (до 2020 року — Ківерцівського) району Волинської областіСвято-Михайлівська церква // Історична ВолиньСвято-Михайлівська церква, Омельне // Zruchno.travel. Побудована в 1776 роціОмельне. Михайлівська церква // Дерев'яні церкви Західної України. Є яскравим і гармонійним зразком волинської школи української народної дерев'яної архітектуриОмельне, Свято-Михайлівська церква // Дерев'яні храми України. За матеріалами: Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К., 1985, т. 2, с. 78Михайлівська церква с. Омельне // Українська Церковна Архітектура. Споруда має офіційний статус пам'ятки архітектури національного значення (охоронний номер 030103)Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2024 р. N 1014 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».
Історія
Заснування та перші століття Свято-Михайлівський храм був збудований у 1776 році спільним коштом місцевого поміщика-шляхтича Велігорського та парафіян селаКулик Н. Омельне. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ківерцівщина та Олика в історії України та Волині. Науковий збірник. Випуск 62. Луцьк, 2017. — С. 136.. Нову святиню звели на місці старої дерев'яної церкви, яка існувала в поселенні ще з XVI століттяЦинкаловський О. Старовинні пам'ятки Волині. — Торонто: Накладом Товариства «Волинь», 1975. — С. 88.Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег, 1984. — С. 179.. Імена майстрів-будівничих, які зводили церкву, історія не зберегла.
Після скасування панщини панський маєток в Омельному декілька разів перепродавався. У 1902 році місцевий графський палац і липовий парк придбав таємний радник внутрішніх справ Російської імперії Носенко. З приїздом нового господаря пов'язують появу у церкві нового позолоченого іконостаса, виконаного в російському стилі. Зазначається, що нині на Волині збереглося лише три подібних столітніх іконостасиУ Ківерцівському районі за радянських часів церква була осередком комуністичної пропаганди // Район. Ківерці. На початок ХХ століття парафія описувалася як не дуже містка та бідно прикрашена, але мала значну кількість прихожан — 1870 осіб станом на 1914 рікПереверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. — Житомир, 1914. — С. 232..
Радянський період У радянські часи храм зазнав антирелігійних утисків. Богослужіння в церкві були припинені, а сам храм закритий з 1957 (за іншими даними — з 1960) року до 1981 рокуЗвід пам'яток України. 2018 р. Михайлівська церква в Омельному. У 1975 році храмове приміщення було передане на баланс сільської ради і певний час не використовувалося. Завдяки самовідданості тодішнього церковного старости Івана Квача та небайдужих місцевих жителів, в зачиненій церкві вдалося зберегти від розкрадання та знищення всі ікони та церковне начиння.
У 1981 році в приміщенні церкви місцева комуністична влада відкрила музей атеїзму, який проіснував там упродовж десяти років — до 1991 (або 1989) року. Як зазначають краєзнавці, створення музею атеїзму парадоксальним чином допомогло вберегти старовинну дерев'яну пам'ятку від повної руйнації в роки «безцерковності».
Сучасний стан Напередодні та після здобуття Україною незалежності, у 1989—1991 роках храм разом із дзвіницею було знову повернуто вірянам та відкрито для богослужінь. Релігійна громада була офіційно зареєстрована 14 грудня 1992 рокуРелігійна організація Релігійна громада Архістратига Михаїла… с. Омельне // YouControl.
У 2003 році іконостас початку ХХ століття був відреставрований: майстри з Почаївської Лаври наново вкрили його позолотою. Також у 2012 році було проведено зовнішній ремонт дерев'яної будівлі церкви. Нині церква є діючою і належить до Волинської єпархії Православної церкви України (зареєстрована як парафія УПЦ КП).
Архітектура
Екстер'єр та інтер'єр Михайлівська церква зведена виключно з дерева в традиційних українських народних формахПамятники градостроительства и архитектуры УССР. Т. 2. — С. 78.. Храм зрубано сокирою, а всі його архітектурні деталі з'єднані між собою без використання жодного металевого цвяха. Церква стоїть на міцному кам'яному фундаменті. За своєю типологією це характерний для українського дерев'яного зодчества тридільний однокупольний (одноглавий) храм, який має добудови до східного та західного зрубів.
У XIX столітті стіни храму для кращого збереження були обшальовані вертикальними дошками. Під сучасним зовнішнім карнизом будівлі досі зберігся старий карниз на автентичних кронштейнах. В об'ємно-просторовій композиції пам'ятки яскраво домінують вертикальні лінії. Цьому візуальному ефекту сприяють надзвичайно високі зруби з вертикальним шалюванням, що підкреслює їх стрункість, а також круті, вигнуті дахи бабинця і східної вівтарної частини.
Центральний зруб вінчає високий світловий восьмигранний барабан (баня), який плавно переходить у купол і завершується невеликою маківкою (главкою). Для інтер'єру храму характерне глибоке та органічне висотне розкриття внутрішнього простору.
Дзвіниця В єдиному архітектурному ансамблі з церквою, з південно-західного боку, розташована невелика дерев'яна дзвіниця. Вона є двоярусною (форма «четверик на четверику» або ж восьмигранна за деякими описами), вінчається шатровим завершенням із маківкою. Дзвіниця була побудована майже в один час із церквою, наприкінці XVIII століття, тим же коштом парафіян та поміщика Велігорського. Разом з церквою вона творить цілісний історико-архітектурний комплекс.
Священнослужителі та парафіяльне життя З історичних джерел відомо, що парафія Михайлівської церкви в минулому володіла цінним рукописним Євангелієм, яке було переписане на Волині у 1608 роціКаталог предметів, доставлених на археологічну виставку при IX Археологічному з'їзді у Вільні в 1893 році. — Москва, 1893.. На полях цієї богослужбової книги знаходилися переклади окремих євангельських слів живою місцевою мовою того часу; палеографічні знімки з неї демонструвалися на археологічній виставці у Вільні 1893 року.
Метричні книги храму (записи про народження, шлюб та смерть) за період з 1853 по 1930 роки нині зберігаються у фондах Державного архіву Волинської областіЗведений каталог метричних книг. — Державний архів Волинської області. — Ф. 35..
Протягом різних історичних періодів у храмі служили різні священики. Серед відомих настоятелів згадується священик Іоанн Михалевич, який перевівся до Омельного у 1888 роціВолинські єпархіальні відомості № 10, 1888 рік. — С. 115.. На початку ХХ століття в парафії служили священик Микола Львович (покинув парафію у 1910 році), Євсевій Слезка (з 1910 року), а також Андрій Ракс (призначений близько 1911 року)Мельников Ф. Е. Участие иудеев и иноверцев в делах церкви. — М., 1911. — С. 94-97.. У 1916 році місцевий диякон-псаломщик Кирило Винничук був переведений на службу до Бахмутського повітуЕкатеринославские епархиальные ведомости № 25, 1916 год. — С. 460..
Галерея
Примітки
Посилання Свято-Михайлівська церква (Омельне) на сайті «Історична Волинь». Дерев'яні церкви Західної України. Омельне.