«Симона» (стилізовано — С1м0на, , стил. S1m0ne) — американський сатиричний науково-фантастичний комедійний фільм року, сценарист, продюсер та режисер якого — новозеландець Ендрю Нікол. У фільмі знялися Аль Пачіно, Кетрін Кінер, Еван Рейчел Вуд, Рейчел Робертс, Джей Мор та Вінона Райдер.

Історія розповідає про режисера, який створює віртуальну акторку для головних ролей у своїх фільмах, та спроби приховати таємницю, оскільки Симона стає дедалі популярнішою.

Фільм «Симона» отримав неоднозначні відгуки критиків, зібравши $19,6 млн у світовому прокаті при бюджеті в 10 мільйонів доларів.

Синопсис

Режисер Віктор Таранскі опиняється на межі краху кар'єри, коли примхлива голлівудська зірка відмовляється завершити зйомки в його новому фільмі. Отримавши у спадок революційну комп'ютерну програму, він створює ідеальну на ім'я Симона, яка миттєво підкорює Голлівуд і стає світовою знаменитістю. Щоб приховати її справжню природу, Таранскі дедалі глибше занурюється в павутину обману, організовуючи фальшиві виступи, інтерв'ю та публічні появи.

У ролях

Аль Пачино — Віктор Таранскі, кинорежисер Кетрін Кінер — Елейн Крістіан, кинопродюсерка, колишня дружина Таранскі Прюїтт Тейлор Вінс — Макс Сеєр, слідчий таблоїду Джей Мор — Гел Сінклер, кінозірка Рейчел Робертс — Симона, віртуальна акторка Келлі Анна Кокс — молода Симона Джейсон Шварцман — Мілтон, помічник Сеєра  — Френк Бренд. телеведучий Еван Рейчел Вуд — Лейні Крістіан, дочка Таранскі  — головний детектив Вінона Райдер — Нікола Андерс, кінозірка  — псевдо-Симона на вечірці Еліас Котеас — Генк Алено, розробник комп'ютерної програми Ребекка Ромейн — Фейт, помічниця Таранскі  — новий партнер Елейн

Виробництво

Як і попередній фільм Ендрю Нікола «Ґаттака» (1997), «Симона» торкається тем проблематичних аспектів технологічного прогресу, що використовується для досягнення досконалості. Однак, на відміну від першого твору, «Симона» була спробою Нікола створити комедійну сатиру з легшими моментами та надмірною драмою. Першою спробою Нікола створити несатиричний твір був попередній та успішніший фільм «Шоу Трумена» (1998).

Прюїтт Тейлор Вінс та Джейсон Шварцман отримали ролі відповідно огрядного слідчого таблоїдів Макса Сеєра та його підозрілого на вигляд, але дивно інфантильного помічника Мілтона. Ребекка Ромейн пізніше отримала роль Фейт, секретарки Віктора, яка настільки одержима Симоною, що починає одягатися як віртуальна акторка, фарбувати волосся, як вона, і намагатися зайнятися сексом з Віктором, щоб чути, як він називає її «Симоною». Ці другорядні актори створили значну частину комедії навколо дивного культурного явища, що оточує Симону.

Кадри з персонажем Одрі Гепберн — Голлі Ґолайтлі з фільму «Сніданок у Тіффані» (1961) — були отримані від студії Paramount для використання у фільмі як частина основи персонажа Симони, тоді як сценічні кадри, використані для фону «віддаленого інтерв'ю» Симони, були отримані від Getty Images. Стилізовані елементи, присутні протягом усього фільму та його титрів, включають використання цифри 1 замість літери «I» та цифри 0 замість літери «O». Цей стиль зустрічається протягом усього фільму, зокрема для всіх імен акторів та знімальної групи. Основну операторську роботу виконав Едвард Лекман, тоді як вся постановка була знята в Каліфорнії з використанням стокових кадрів Getty для заповнення таких місць, як Великі піраміди Єгипту.

У пісні голограми Симони на стадіоні (яка також виконується під час фінальних титрів) представлена кавер-версія «(You Make Me Feel Like) A Natural Woman» Мері Джей Блайдж.

Музику до фільму написав Картер Бервелл, вона була випущена на компакт-диску.

Спеціальні ефекти

У фільмі показано, як створюється підробка (діпфейк) за допомогою техніки хромакей. У сцені після титрів показано, як Віктор створює підроблені кадри Симони в супермаркеті, які бачить один з її переслідувачів і вважає справжніми.

Сюжет

Віктор Таранскі, розчарований режисер, який втратив прихильність у Голлівуді, намагається завершити свій новий фільм, коли Нікола Андерс, головна акторка, відмовляється зніматися далі. Колишня дружина Віктора, Елейн, яка також є виконавчим продюсером, розлючена витівками Таранскі та повідомляє йому, що контракт із ним не буде продовжено. Таранскі залишається близьким лише з їхньою спільною дочкою Лейні.

Пізніше того ж вечора до Таранскі підходить старий знайомий, Генк Алено, який намагається обговорити з ним створену революційну комп'ютерну програму під назвою «Simulation One», яка генерувати віртуальну жінку, але Таранскі швидко йде. Наступного дня Таранскі дізнається, що Генк помер і залишив йому програму у спадок. Ознайомившись із програмою, Таранскі розуміє, що може використати її, щоб створити головного героя фільму. Таранскі називає свою «Симона» (Simone), що є складеним ім'ям, похідним від назви комп'ютерної програми — Simulation One.

Бездоганно інтегрована у фільм, гра Симони, контрольована Таранскі, стає родзинкою прем'єри. Фільм має величезний успіх, Симона швидко завоювала велику фан-базу по всьому світу та відродила кінокар'єру Таранскі.

Коли громадськість розпитує Таранскі про Симону, він просить поважати її приватність, але лише посилює вимоги ЗМІ щодо її появи (див. Ефект Стрейзанд). Щоб задовольнити попит, Таранскі виконує низку дедалі амбітніших трюків, що покладаються на дезорієнтацію та спецефекти.

Двоє репортерів таблоїдів виявляють, що Таранскі використав відомі їм старі стокові фотографії як фон під час інтерв'ю. Погрожуючи викрити Таранскі, репортери шантажують його, щоб той надав Симоні концертний виступ. Режисер організовує виконання пісні Симоною на стадіоні, з'являючись у хмарі диму та використовуючи голографічну технологію. В результаті концерту Симона стає ще більш відомою, одночасно ставши двічі лауреаткою премії «Оскар» за найкращу жіночу роль.

Незважаючи на свій успіх, Таранскі втомився від того, що Симона постійно затьмарює його в пресі, а його близькі стосунки з Елейн стали напруженими через переконання, що між Таранскі та Симоною романтичні стосунки. Вирішивши зруйнувати Симону, Таранскі влаштовує її «режисерський дебют» у наступному фільмі «Я — свиня» — огидній інтерпретації зоофілії, покликаній викликати відразу в глядачів, проте не лише не досягає бажаного ефекту, але й сприяє зміцненню авторитету Симони як художниці-авангардистки.

Подальші спроби Таранскі дискредитувати Симону, змушуючи її пити алкоголь, курити та лаятися під час публічних виступів, а також використовуючи політично некоректні заяви, знову мають зворотний ефект — «кінозірку» хвалять за чесність. Таранскі намагається замінити Симону у своєму наступному фільмі Ніколою Андерс, але Нікола, палка шанувальниця Симони, відмовляється. Нарешті Таранскі вирішує повністю позбутися Симони, використовуючи комп'ютерний вірус, щоб стерти її дані, та викинувши жорсткий диск і дискети в море. Невдовзі після цього режисер оголошує пресі, що акторка померла від рідкісного вірусу.

Поліція перериває похорон, виявляє порожню труну та заарештовує Таранскі за підозрою в убивстві Симони. Таранскі намагається зізнатися поліції, що Симона — це комп'ютерна програма, але йому не вдається їх переконати. Режисер пропонує перевірити затоплені у скрині комп'ютерні дані, але коли її витягують з океану, скриня виявляється порожньою, що призводить до подальших спекуляцій громадськості про те, що останки Симони з'їли акули.

Поки Таранскі перебуває під вартою, його дочка Лейні, яка підозрювала існування Симони, обстежую студію Таранскі разом з Елейн. Вони з'ясовують, що Симона справді є програмою, що доводить правдивість слів режисера. Лейні знаходить диск з джерелом вірусу і знищує його за допомогою антивірусної програми. Щоб врятувати Таранскі, дівчина з матір'ю відновлюють Симону, яка з'являється «живою» на національному телебаченні. Це викликає велике полегшення громадськості та жах Таранскі.

Після звільнення Таранскі примиряється з родиною. Знову разом, як родина, вони вирішують продовжити хитрість, оприлюднюючи фальшиве оголошення про вагітність Симони, внаслідок «стосунків» із Таранскі.

Сприйняття

Касові збори

Фільм розпочав прокат на дев'ятому місці в північноамериканському прокаті, зібравши 3 813 463 долари у перший вікенд. У світовому прокаті фільм зібрав 19 576 023 долари.

Відгуки критиків

Фільм «Симона» отримав неоднозначні відгуки критиків. Агрегатор відгуків Rotten Tomatoes надає йому рейтинг схвалення 50 %, базуючись на 161 відгуку, із середнім рейтингом 5,8/10. Консенсус сайту гласить: «Сатирі в „Симоні“ бракує гостроти, а сюжет недостатньо правдоподібний, щоб відчуватися доречним». Metacritic, який призначає середньозважене значення зі 100 найкращих відгуків від основних критиків, розрахував середній бал 49, базуючись на 38 відгуках, що вказує на «неоднозначні або середні» відгуки.

Роджер Еберт з Chicago Sun-Times критикував Нікола за те, що він змарнував свою задумку, надаючи їй широку привабливість з «простотою ситкому», а його акторський склад — вузьку спрямованість для своїх персонажів, кажучи: «Він хоче спрямувати це в напрямку голлівудської комедії, але сатира недостатньо гостра, а персонажі, включаючи колишню дружину, надто рутинні».

Пітер Бредшоу з газети The Guardian писав: «Це цілком прийнятний матеріал, але в ньому немає жодних справжніх поворотів сюжету чи неочікуваних наслідків; все просто легко розгортається в Голлівуді, який режисер Нікол робить настільки нереальним, що стає легкою мішенню».

Марк Савлов із The Austin Chronicle сказав: «Що мене справді дратувало в „Симоні“, так це те, що від нього тхнуло саме тим, що, здавалося, він висміював: це високобюджетний комерційний фільм, який завдає м'яких ударів по високобюджетному комерційному кінематографу (а також по перезрілому, надмірно серйозному незалежному кіно), і хоча він постійно прагне відчуття пізнавальної, підморгуючої іронії, єдине, що в ньому іронічно, це те, наскільки він схожий на свою нібито цільову аудиторію».

Елвіс Мітчелл із The New York Times сказав: «Сценарист і режисер пан Нікол висміює ті сліпучі порожні пляшки, які він сам створив. [Пан Нікол] захоплений поверхнями — фільми, в яких він брав участь (він написав сценарій до „Шоу Трумена“ та написав сценарій і зрежисував „Гаттаку“), є сумішшю популізму та деконструкції. Його найновіша робота, „Симона“, виходить за рамки постмодернізму до построзваг — вона млява та прісна».

Див. також Віртуальний ютубер «Ідеальна проєкція» (фільм, 2004) «Час Волдо» (епізод телесеріалу «Чорне дзеркало») Тіллі Норвуд — віртуальна актриса зі штучним інтелектом, створена 2025 року

Примітки