Костянти́н Олекса́ндрович Кази́-Гіре́й (7 серпня 1873–1920) — офіцер Російської імператорської армії, кавалерист, згодом капітан залізничних військ Заамурського округу Окремого корпусу прикордонної варти. Учасник придушення Іхетуаньського повстання, Російсько-японської та Першої світової війн.

Біографія Народився в родині ротмістра. Походив із дворянського роду Кази-Гіреїв — відгалуження кримської ханської династії Ґераїв, представники якої інтегрувалися у військово-адміністративну систему Російської імперії та прийняли православ'я. Рідний молодший брат цивільного інженера та архітектора Харбіна Миколи Олександрович Кази-Гірея.

Початкову загальну освіту здобував у кадетському корпусі, проте повного курсу навчання не закінчив. 28 жовтня 1893 року вступив на військову службу нижнім чином на правах вільноопреділеного. Згодом успішно склав іспити та закінчив за першим розрядом військово-училищний курс у Тверському кавалерійському юнкерському училищі. Після випуску перейменований в естандарт-юнкери з відкомандируванням до 2-го драгунського Санкт-Петербургського полку.

Військова кар'єра 3 березня 1897 року височайшим наказом підвищений до першого офіцерського чину корнета з переведенням до 9-го драгунського Єлисаветградського полку, проте вже в червні того ж року переведений до Приморського драгунського дивізіону (з 1898 року розгорнутий у Приморський драгунський полк). У складі цього підрозділу прослужив загалом понад десять років.

У 1900—1901 роках брав участь у Воєнній кампанії в Китаї (придушенні Боксерського повстання). За бойові заслуги під час боїв із повстанцями отримав орден Св. Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» та орден Св. Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом. У березні 1901 року за вислугу років підвищений до поручика, станом на 1902 рік тимчасово командував полковим обозом.

Під час Російсько-японської війни (1904—1905) перебував у діючій армії на Маньчжурському театрі воєнних дій. У жовтні 1904 року отримав чин штабс-ротмістра. Проявив особисту мужність у бойових зіткненнях, за що був нагороджений орденом Св. Анни 3-го ступеня з мечами та бантом, а також орденом Св. Станіслава 2-го ступеня з мечами.

Служба в Заамурському окрузі залізничних військ 9 січня 1908 року штабс-ротмістр Кази-Гірей кардинально змінив рід зброї та перевівся з регулярної кавалерії до залізничних військ — у 3-й Заамурський залізничний батальйон, який підпорядковувався Заамурському округу Окремого корпусу прикордонної варти (ОКПВ). У зв'язку з переведенням перейменований у піхотний чин штабс-капітана. Основним завданням батальйону була охорона, технічна експлуатація та забезпечення безперебійного функціонування стратегічно важливої Китайсько-Східної залізниці (КСЗ). Службу проходив у місті Харбін, де на той час головним цивільним інженером та будівничим об'єктів інфраструктури працював його старший брат Микола.

Під час Першої світової війни продовжував службу на Далекому Сході у залізничних частинах, які забезпечували постачання вантажів до європейської частини імперії. Отримав чин капітана. 2 лютого 1917 року найвищим наказом переведений з 3-го Заамурського залізничного полку до новосформованого 7-го Заамурського залізничного батальйону.

Після революційних подій 1917 року та фактичного розвалу армії залишився в регіоні КСЗ. Помер у 1920 році під час Громадянської війни на Далекому Сході.

Нагороди

Орден Святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» (ВП від 01.07.1901) Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом (ВП від 14.02.1902) Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом (ВП від 04.05.1905) Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами (ВП від 05.11.1906) Срібна медаль «За похід у Китай 1900—1901 рр.» (1901) Світло-бронзова медаль «В пам'ять російсько-японської війни 1904—1905 рр.» (1906)

Примітки

Література

Пограничная служба России: Энциклопедия. Биографии. — Москва, 2008.