Джанай (, , ) — татарський царевич із династії Ґераїв, правитель Касимовського ханства (1506—1512). Другий син кримського хана Нур-Девлета, молодший брат Сатилгана, після смерті якого успадкував престол.
Як і його попередники, Джанай виступав провідником військово-політичного курсу Великого князівства Московського, а касимовські війська за його правління активно залучалися Москвою для розв'язання зовнішньополітичних конфліктів на західних та східних кордонахРахимзянов Б. Р. Крымская династия в Касимовском царстве // Точка зрения: Сборник научно-исследовательских статей. — Казань: Мастер Лайн, 2000. — С. 69—88..
Життєпис Джанай брав активну участь у московсько-казанській війні 1505—1507 років. Ще у квітні 1506 року він самостійно, без старшого брата, командував загонами касимовських служилих татар під час військових операцій. А вже 16 жовтня 1506 року, ймовірно одразу після смерті Сатилгана, великий князь Василій III наказав йому «за казанськими вістями» негайно висуватися з військом до Мурома для стратегічної оборони прикордоння від можливих казанських набігів.
У документальних джерелах за 1508 рік Джанай згадується як повноправний володар Мещерського та Андрєєва городків. Того ж року, в розпал московсько-литовської війни (1507—1508), він узяв участь у поході московської армії на Торопець. Разом із московським воєводою, князем Василем Стригіним-Оболенським, Джанай очолював передовий полк, сформований із «городецьких» (касимовських) татар, що виконував роль високомобільної та маневрової кінноти в боях проти литовських військАлишев С. Х. Казань и Москва: межгосударственные отношения в XV—XVI вв. — Казань: Татарское книжное издательство, 1995. — С. 54..
Смерть та спадщина Джанай помер близько 1512 року, не залишивши по собі прямих нащадків. Його смерть ознаменувала серйозний політичний поворот у внутрішньому устрої ханства: зі смертю царевича припинилося правління кримської династії (Ґераїв) у Касимові. Наступним касимовським правителем Москва призначила Шейх-Ауліяра — представника великординської (Астраханської) гілки Ахматових нащадків, що відображало зміну дипломатичних пріоритетів Василія III у стосунках із Кримом та Казанню. Родовід
Примітки
Література
Вельяминов-Зернов В. В. Исследование о касимовских царях и царевичах. Ч. 1. — СПб., 1863. — С. 205—216. Рахимзянов Б. Р. Крымская династия в Касимовском царстве // Точка зрения: Сборник научно-исследовательских статей. — Казань: Мастер Лайн, 2000. — С. 69—88.