Історія чорної металургії РФ — історія виникнення і розвитку чорної металургії на території РФ, складова історії металургії і промисловості на Росії взагалі. Чорна металургія РФ є однією з найрозвинених і ключових галузей її обробної промисловості. В наш час (2025) РФ посідає 4 місце в світі за виробництвом сталі.

На території РФ багато сучасних народів і культур, відомих з археологічних або писемних джерел, вступили у епоху залізної доби задовго до виникнення росіян (московитів). У більшості нині існуючих народів РФ металургія заліза виникла і існувала ще до приходу росіян на їхні території, тобто без будь-якої участі росіян. Залізна доба на території РФ настала у I-му тис. до н. е. на півдні, де першими її носіями були кавказькі племена, скіфи і сармати. Пізніше з металургією заліза на півдні були знайомі античні народи Причорномор'я, тюркські народи. У центрально-європейській частині країни виробництво заліза було відомо фіно-угорським і балтійським племенам. Пізніше воно існувало у народів, що утворилися на їх основі. За Уралом, в азійській частині РФ, залізо виробляли знову ж таки угорські племена, що проживали там, якути, бирюсинці (предки шорців) та інші народи. Історія власне російської чорної металургії бере початок з часу освоєння металургії заліза предками сучасних росіян — кривичами і в'ятичами.

До 17 століття способи виробництва заліза у московитів (росіян) і в інших народів, що коли-небудь жили на території теперішньої РФ, принципово не відрізнялися між собою. Єдиним способом виробництва заліза у всіх них був сиродутний процес, що провадився у так званих вовчих ямах або у невеличких сиродутних горнах чи сиродутних печах. Продуктом цього процесу було так зване кричне залізо. Крім того, окремі народи (булгари) вміли виплавляти чавун (раніше, ніж в Західній Європі).

З 17 століття й до 20 століття включно чорна металургія росіян розвивалася шляхом прямого запозичення іноземних, західних, технологій і техніки (доменне виробництво, крична переробка в усіх її різновидах, прокатне виробництво, пудлінгування, виробництво і застосування коксу, бесемерівське, томасівське, мартенівське, феросплавне, електросталеплавильне виробництво тощо) з країн Західної Європи (Нідерландів, Британії, Франції, Німеччини), у 20 столітті — ще й з США. З приблизно 17 століття на всіх загарбаних росіянами територіях, що тепер входять до складу РФ, нові технології в чорній металургії розповсюджувалися під впливом російської центральної влади. Росіяни, умовно кажучи, були провідником впровадження іноземних технологій в багатонаціональній РФ — через держані адміністративні і фахові установи (прикази, департаменти, колегії, міністерства тощо). Керівні посади в цих установах часто-густо займали іноземці (особливо у 18-19 століттях), іноземці також часто були майстрами на заводах. У 18 столітті Росія, багата на деревину, з якої виготовляли паливо тодішньої металургії — деревне вугілля, протягом десятиліть посідала 1-е місце в світі за виробництвом чавуну, майже половина якого йшла на експорт, у країни Західної Європи, де запаси деревини були виснажені. Однак, у 19 столітті Росія відстала від країн Європи.

Розвитку металургії заліза на території РФ сприяли великі запаси необхідної сировини і палива. До середини 19 століття в межах Російської імперії власне Росія була основним виробником заліза, при цьому найбільше заліза вироблялося на Уралі. Наприкінці 19 — початку 20 століття через розвиток металургії в Україні, Польщі і Фінляндії, частка власне Росії в межах Російської імперії у виробництві чорних металів знизилася до 1/3 від загальнодержавного рівня.

За сов'єччини компартійне керівництво СРСР приділяло багато уваги розвитку галузі, досягнення в ній вона перетворила на фактор ідеології і пропаганди. Розвиток галузі на території РСФСР відбувався в тому числі за рахунок матеріальних і трудових ресурсів інших народів СРСР. За СРСР частка Росії у загальносоюзній чорній металургії виросла і за виробництвом чорних металів Росія посіла 1-е місце в СРСР. На момент розпаду СРСР (1991), частка Росії у галузі в загальносоюзному вимірі становила понад половину. Після розпаду СРСР, у 1990-х роках, в галузі спостерігалася стагнація, значне падіння виробництва, з 1999 року розпочався підйом в галузі, що триває до нашого часу (2025).

Металургія заліза у стародавніх культур, що існували на території РФ

Залізна доба на території Росії Залізна доба на території РФ почалася у I-му тис. до н. е. на півдні. Залізні знаряддя з'явилися у племен Північного Кавказу (кобанська культура), скіфів і сарматів.Российская Советская Федеративная Социалистическая Республик. // Вважається, що від скіфів металургію заліза перейняли фіно-угорськи племена ананьїнської культури, які розповсюдили її далі на північ.

Відомості щодо металургії заліза, яка існувала до виникнення писемності, дають археологічні дослідження, що проводяться на території Росії з 19 століття. Залізні шлаки і шматки залізних луп (криць) знаходять на городищах в самих різних місцях РФ.С. Струмилмн. История черной металлургии в СССР. Т. 1. — М.:Издательство АН СССР, 1954.

Археологічні культури залізної доби

Кобанська культура Поява заліза на Північному Кавказі припадає на ранній етап розвитку кобанської археологічної культури.

Скіфи, сармати Скіфи та сармати не винайшли металургію заліза самі, а перейняли її в ході своїх міграцій та завоювань у більш ранніх металургійних центрів. У ході масштабних походів у VIII—VII століттях до н. е., скіфи познайомилися з передовими технологіями народів Закавказзя та Малої Азії (зокрема халібів). Звідти вони запозичували секрети видобутку та обробки заліза, що дозволило їм переозброїти армію.

Фіно-угорські культури залізної доби Фіно-угорські культури залізної доби (I тис. до н. е. — I тис. н. е.), про які відомо з археологічних джерел, на території РФ займали великі лісові та лісостепові зони від Прибалтики до Уралу і також на сході, за Уралом. Всього виділяється близько 31 культури, з яких — 23 фіно-пермських і 8 угорських. Масштаби виробництва і використання заліза цими культурами були різними.

Ключові фіно-угорські культури залізної доби — ананьїнська, дяковська, городецька, мазунінська — характеризувались розвиненою металургією заліза. Ананьїнська культура (VIII—III стст. до н. е.) мала торгові зв'язки з племенами Кавказу, скіфами та сарматами. Гадається, що ананьїнська культура технологічні прийоми обробки заліза перейняла з Кавказу, імовірно, від скіфів. Часи існування ананьїнської культури були часом переходу від бронзової доби до залізної. У I тис. до н. е. на основі ананьїнської культури у Прикам'ї виростає низка локальних культур залізної доби: гляденівська (предки комі) і п'яноборська (предки удмуртів).М. Г. Атаманов. Удмурт нимбугор. — Ижевск, 1990. — 396 с. — С. 5. ISBN 5-7691-0023-0 Ананьинская культура. // Гадається також, що у стародавні часи, в допермський період, з індо-іранських мов, ймовірно зі скіфської, фіно-угорськими племенами було запозичено слово на позначення заліза — прафіно-пермське *kärte. Від нього походять слова на позначення заліза у деяких сучасних фіно-угорських мовах — комі («кöрт»), удмуртській («корт»), марійській («куртньö»). З мови комі це слово потрапило в обсько-угорські мови ханти («карты») і мансі («кер»).Этимологические исследования по русскому языку. — М. — 1962. — 78. В. И. Лыткин, Е. С. Гуляев. Краткий этимологический словарь коми языка. — М.: Наука, 1970. — С. 142. ISBN 5-7555-0669-8.

Культура кьєльмо пов'язана з предками саамів, культура «лууконсаарі» в Карелії — предки саамів.Спиридонов А. М. Поселение Пичево под Петрозаводском и проблемы изучения «саамского железного века» в Южной Карелии. // Кижский вестник. Выпуск 14: Сборник статей. Науч. ред. И. В. Мельников. Карельский научный центр РАН. Петрозаводск. 2013. 405 с.

Початок раннього залізного віку в Заураллі зазвичай визначається в рамках кінця VII-початку VI ст. до н. е.Могильников В. А. Некоторые проблемы генезиса и этнической принадлежности культур раннего железного века лесостепи Западной Сибири // Западносибирская лесостепь на рубеже бронзового и железного веков. — Тюмень: Изд-во Тюм. ун-та, 1989. — С. 62-77. Корякова Л. Н. Культурно-исторические общности Урала и Западной Сибири (Тоболо-Иртышская провинция в начале железного века). -Препринт. — Екатеринбург: Изд-во УрО АН; Урал. ун-та, 1991а. — 53 с. У лісостеповому та підтайожному Притоболлі (Західний Сибір) в цей період складається баїтівська культура.

Представники роданівської культури (Прикам'я) займалися рільництвом, землеробством, скотарством, полюванням, у них була розвинута металургія заліза.История Урала с древнейших времен до конца XIX века / Под ред. акад. Б. В. Личмана. — Екатеринбург: СВ-96, 1998. — С. 78. Населення культури ототожнюється з предками комі-перм'яків. У них металургія заліза та міді виділились у ремесло.

Балтийські племена Племена балтів у епоху залізній добі (I тис. до н. е. — I тис. н. е.) населяли великі лісові території на заході та в центрі європейської частини Росії, включаючи сучасні Псковську, Смоленську, Калузьку, Брянську, Орловську, Московську та Тульську області. До найвідоміших культур відносяться дніпро-двінська (рання залізна доба) і верхньоокська, а також тушемлінська культура (IV—VII ст. н. е.). З кінця I тисячоліття н. е. розпочався процес слов'янизації балтів, у ході якого вони поступово поєднувалися з кривичами та іншими слов'янськими племенами.

Античні народи Виробництво і обробка заліза були відомі у античних містах, розташованих по берегах Азовського і Чорного морів. Залізоробне виробництво було розвинено, наприклад, у Танаїсі. Тут виготовляли знаряддя праці, зброю, інструменти, цвяхи. У колонії Кепи знайдено залізні шлаки, що говорить про виробництво тут заліза. При розкопках на місці античних міст (Горгіппія) знайдено залізні мечі.

Волзьки булгари Волзькі булгари активно виробляли залізо. На території Волго-Свіязького міжріччя виявлено численні сліди булгарських металургійних виробництв. Вони виготовляли як сільськогосподарські прилади, господарські вироби, так і зброю. У Надволжі часів стародавніх булгар отримували чавун (раніше, ніж його почали виплавляти у Західній Європі). За одними даними булгари виплавляли чавун вже у 10 столітті,Казань в художественной литературе. — Казань: Татарское книжное издательство, 1977 — С. 307. за іншими — вони були знайомі з чавуном з 12 століття, але не зрозуміло чи він був відходом чи його використовували. З 13 століття у Волзькій Булгарії почали одержувати чавун для відливки домашнього начиння.Стоскова Н. Н. Первые металлургические заводы России / Акад. наук СССР. Ин-т истории естествознания и техники. — Москва: Изд-во Акад. наук СССР, 1962. — 106 с. — С. 11.

Хазари У Хазарії була розвинена чорна металургія. Її продукція — знаряддя ремесла та сільського господарства. Металургійна промисловість Хазарії перетворилася на самостійну галузь економічної діяльності та набула рис професійного ремесла, значною мірою націленого на військові потреби. Залізоробне виробництво стояло на досить високому технічному рівні. У сиродутних печах використовувалося штучне дуття, випуск шлаку, різні флюси. У міжріччі Дону та Сіверського Дінця розташовувався найбільший центр виплавки заліза. Тут серед культур Хазарського каганату була салтівська культура. Її Ютановське городище (Бєлгородська область) свого часу було найбільшим металургійним центром Східної Європи.

Печеніги

Половці

Золота Орда

Янковська культура Янковська культура — археологічна культура, що існувала на Далекому Сході, у південній частині Приморського краю РФ у IX-VIII-V століттях до н. е. за доби раннього заліза.

Новгородці