Сулиця (чеськ. sudlice, англ. voulge / voulge-glaive) — середньовічна держакова (древкова) колючо-рубаюча холодна зброя піхоти.
Примітка: Не варто плутати чеську судлицю з сулицею, яка була легким метальним дротиком. У чеському та західноєвропейському контексті XV століття це важка піхотна зброя.
Конструкція Сталої конструкції не було, оскільки гуситська зброя робилась із підручних матеріалів. Зазвичай сулиця складалася з довгого дерев'яного древка (держака), на якому кріпився масивний залізний наконечник. Він міг поєднувати у собі:
Подовжене лезо списа (для колючих ударів); Сокиру або сікач (для рублячих ударів); Бойові гаки (один або кілька), розташовані обабіч або на тильній стороні леза.
За своїми функціями та формою чеська сулиця була близькою до глефи, алебарди та вульжа (voulge).
Тактика у гуситському війську Зброя була одним із наріжних каменів гуситської військової тактики оборони та використання бойових возів (вагенбурга). Згідно з гуситським військовим статутом, на кожен бойовий віз призначалося по два або чотири бійці, озброєні сулицями — їх називали суличниками (sudličníci).
Під час нападу важкої кінноти хрестоносців суличники ставали на вози або за лінію зчеплених ланцюгами возів. Головне завдання полягало в тому, щоб за допомогою довгих бойових гаків зачепити закованого у важку броню вершника за елементи обладунків, шию чи сідло і стягнути його з коня на землю. Впавши з висоти у важких латах, лицар ставав малорухомим і вразливим, після чого його добивали піхотинці, озброєні ціпами, обушками або мечами. Така тактика дозволяла чеській селянській піхоті ефективно знищувати елітну європейську аристократичну кінноту на безпечній для себе відстані.
Примітки
__ІНДЕКС__