Оде́ський ліце́й «Марії́нський» Оде́ської місько́ї ра́ди (також просто Марії́нський ліцей; у народі — Марії́нка) — один із найстаріших навчальних закладів міста Одеси та Одеської області, перша жіноча гімназія міста Одеси. Заснований у 1868 році.
Раніше — Одеська Маріїнська гімназія Одеської міської ради Одеської області. Перейменована на Одеський ліцей «Маріїнський» Одеської міської ради 30 листопада 2022 рокуП. 1.6, 2.6 рішення Одеської міської ради від 30.11.2022 № 1070-VIII «Про зміну найменувань закладів загальної середньої освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси та затвердження статутів закладів у новій редакції»..
Гімназія була названа на честь імператриці Марії Олександрівни, дружини імператора Олександра II.
Історія
Дівочий пансіон 8 вересня 1858 року з дозволу попечителя Одеського навчального округу Миколи Пирогова пані А. Е. фон Огліо, дружина поручика, відкрила 3-класний дівочий пансіон у будинку № 2 на розі Соборної площі та вулиці Садової, пізніше перебудованому за проєктом архітектора Людвіга Цезаровича Оттона у 1875 році і відомому нині як будинок Жозефіни де РоккоОдесса, Соборна площа, 2 / Садова вулиця, 20 // PhotoBuildings: архитектурная фотобаза.. У пансіоні давав уроки природознавства та анатомії Микола Пирогов.
У 1860 році пансіон переїхав у будинок № 11 (тепер № 9) на розі вулиць Гулєвої28 серпня 1908 року вулиця перейменована на честь генерал-майора Костянтина Адамовича Карангозова. З 1923 року вулиця носить ім'я російського письменника Льва Миколайовича Толстого. та ЯмськоїУ 1824 році вулицю називають Ямською. У 1847 році вулиця перейменована на Лютеранську. У 1901 році вулицю перейменовують на вулицю Новосельського. З 1923 року і до повернення їй у період окупації та з 15 травня 1995 року імені Новосельського, вулиця носила ім'я Василя Олександровича Островидова, оперного співака, священика, учасника боротьби за зміцнення Радянської влади на Одещині., який раніше належав пану Гіллю (а ще раніше — Тальяферо).
Приватна жіноча гімназія У 1862 році пансіон перетворено на 6-класну приватну жіночу гімназію, першу в Одесі та області, при якій були створені педагогічна та опікунська ради.
У 1863 році було дозволено відпустити на весь час існування закладу 1500 руб., щоб безкоштовно навчалися 15 дівчат за призначенням міського товариства. Фон Огліо запропонувала попечителю одеського навчального округу та градоначальнику Одеси помістити в гімназію 1—20, 2—10 бідних дівчат за 1/2 плати. Приватно в гімназії виховувалося ще кілька учениць. Плата становила 50 руб. на рік.
У 1863 році гімназію оглядав член ученого комітету Міністерства народної освіти, таємний радник Олександр Постельс і дав про гімназію схвальний відгук.
У 1864 році складені педагогічною радою гімназії програми були затверджені попечителем Одеського навчального округу та рекомендовані іншим навчальним закладамПрограммы преподавания предметов в женской гимназии А. Э. Фон-Оглио. 2. По русскому языку и словесности. — Циркуляр Одесского учебного округа, 1865, № 2, Прилож., С. 4—10..
23 вересня 1864 року гімназію відвідав міністр внутрішніх справ Петро Валуєв і оголосив фон Огліо подяку за безкоштовне навчання 45 дівчат.
У 1865 році за планом гімназії, затвердженим попечителем Одеського навчального округу, дев'ять учениць 6-го (останнього) класу складали в Рішельєвському ліцеї, а з 1867 року — в Новоросійському університеті, іспит на звання домашньої вчительки. Маріїнська гімназія направляла своїх випускників на роботу викладачами в Новоросійський край, Болгарію, Чорногорію, Сербію.
У звіті з управління Одеським навчальним округом за 1865 рік гімназія фон Огліо названа у четвірці найкращих приватних жіночих гімназій.
Надання імені
У червні 1867 року відбувся «...Найвищий приїзд Государині Імператриці Марії Олександрівни. Пані фон Огліо з чотирма вихованками була викликана в Одеський інститут і там мала щастя бути представленою Її Величності генерал-губернатором Павлом Коцебу та попечителем навчального округу, як начальниця гімназії, яка матиме щастя перебувати під Її Високим заступництвом». Імператриця опікувалася питаннями відкритих всестанових жіночих навчальних закладів, благодійністю. Вона прийняла фон Огліо та чотирьох вихованок гімназії, побажала їм успіхів. Але на клопотання міської думи про дозвіл найменувати гімназію Маріїнською побажала, щоб спочатку гімназія стала міською.
7 червня 1867 року Одеська Загальна дума на надзвичайному засіданні ухвалила заснувати громадську міську жіночу гімназію. Міністерство народної освіти дало свою згоду на те, щоб головою опікунської ради був призначений не повітовий предводитель дворянства, а міський голова.
26 грудня 1868 року надійшов Найвищий дозвіл на надання гімназії імені Маріїнської.
Наприкінці XIX століття Усі відвідування імператором Олександром II Одеси були позначені в житті учнівства. 1875—1876 навчальний рік був ознаменований тим, що вихованки Маріїнської жіночої гімназії, разом з рештою учнівства Одеси, брали участь у святковій зустрічі Государя Імператора Олександра II під час його приїзду 7 вересня 1875 року до Одеси.
За 1879—1880 рр. Маріїнська жіноча гімназія міста Одеси отримала дві подяки, що й було зазначено в літописі цього навчального закладу: «З подій 1879—80 навчального року в житті гімназії насамперед вкажемо на те, що педагогічна рада 10 березня 1880 року отримала Найвищу подяку Государя Імператора Олександра II за те, що поставили в гімназії ікону Святого Олександра Невського на згадку про порятунок життя Государя Імператора 5 лютого 1880 року»; «Вихованки Маріїнської жіночої гімназії 4 квітня 1880 року отримали Найвищу подяку за піднесення Його Імператорській Величності Государю Імператору, з нагоди 19 лютого 1880 року двадцятип'ятиріччя його царювання, вишитої ними скатертини».
У 1880 році на честь двадцятип'ятиріччя царювання російського імператора Олександра II службовцями в Одеському навчальному окрузі було засновано кілька стипендій Імені Імператора Олександра II. Одна з них у 120 рублів на рік була заснована для жіночих гімназій і мала переходити по черзі до всіх жіночих гімназій. За умовами цієї стипендії, в Одеській Маріїнській гімназії вона перебувала 4,5 роки, а потім передавалася іншому навчальному закладу.
На утримання Маріїнської гімназії у 1889 році місто витрачало 39 459 рублів. До 69 % витрат припадало на винагороду викладачкам та наглядачкам.
Допомога малозабезпеченим вихованкам Дозволити собі оплату навчання в гімназії не всім було під силу.
До 1876 року справи Семена Ісайовича Вейнберга, діда Георгія Адамовича, були такі погані, що він не міг заплатити за навчання доньок, які навчалися в Маріїнській гімназії.
Зберігся лист із нерозбірливим підписом, адресований начальниці гімназії Патлаєвській:
З пізнішого листа С. Вейнберга з'ясовується, що з цим клопотанням звертався міський голова Микола Олександрович Новосельський. (Можливо, про це його просив Яків Ісайович Вейнберг, який майже 30 років був гласним міської думи.)
Доля цього клопотання не відома. Відомо тільки, що дівчатка довчилися. Зберігся атестат Віри Вейнберг, виданий 13 червня 1878 року, про закінчення нею зі срібною медаллю семи класівДержавний архів Одеської області (ДАОО). Ф. 47. Оп. 1. Спр. 1186. Арк. 1..
У турботі про малозабезпечених осіб у 1880 році в гімназії відкривається піклування про незаможних учнів. Мета його — постачати учням підручники, вносити за них плату за навчання і видавати грошові допомоги. У 1880 році цією допомогою скористалися 11 осіб.
У Маріїнській жіночій гімназії навчалися і дві доньки Віри Петрівни ЖеліховськоїДержавний архів Одеської області (ДАОО). Ф. 47. Оп. 1. Спр. 1992.. Сім'я потребувала, і тому 17 липня 1881 року В. П. Желіховська подає прохання до Опікунської ради Одеської Маріїнської жіночої гімназії. У ньому вона, як вдова людини, яка 25 років прослужила Інспектором Кавказького навчального округу, просить «про звільнення дочок моїх Надії та Олени від плати, що стягується за право навчання». Її прохання було задоволено. Заява Віри Петрівни зберігається в Державному архіві Одеської області.
З 1881 по 1883 роки до числа почесних членів Товариства допомоги незаможним ученицям Маріїнської гімназії входить тимчасовий Одеський генерал-губернатор князь О. М. Дондуков-Корсаков із дружиною.
На початку XX століття На початку XX століття в гімназії навчалося близько 500 учениць. Плата за навчання становила від 50 до 100 рублів залежно від класу навчання. Найбільшу плату за навчання в розмірі 100 рублів платили у восьмому, педагогічному класі, який давав випускницям право працювати вчительками.
Список співробітників Одеської 1-ї Маріїнської жіночої гімназії можна знайти в Пам'ятній книжці Херсонської губернії на 1901 рік у списку посадових осіб Одеси по Міністерству народної освіти.
За повідомленнями одеських газет, у 1908 році Анна Миколаївна Патлаєвська, начальниця Маріїнської жіночої гімназії, була Найвище нагороджена золотою медаллю «За старанність» на Станіславській стрічці.
У роки Радянської влади Маріїнська гімназія існувала до 1920 рокуУРСР у період з 1917 по 1920 рік територію сучасної Одеської області реально не контролювала, тому на півдні України радянська влада вперше з'явилася у грудні 1920 року..
Унаслідок змін, що настали після Жовтневої революції, гімназія стає трудовою школою СоцвихуСектор (підвідділ) соціального виховання у Відділі народної освіти виконавчого комітету місцевої Ради, що займався соціальним вихованням і освітою дітей та підлітків. № 3 з українською мовою навчання.
Під час окупації румунський король Міхай I відкрив тут Одеський російський теоретичний ліцей № 2.
У жовтні 1947-го з 17-ї станції Великого Фонтану в будівлю колишньої жіночої гімназії перевели дипломатичну школу або спецінтернат № 2 для дітей-сиріт з поглибленим вивченням англійської мови. Незабаром інтернат перевели на вулицю Комітетську на Молдаванці, а в будівлі розмістилися середня жіноча школа № 3 і школа робітничої молоді № 9.
У другій половині XX століття гімназія була відома як середня школа № 3.
У 1990 році носить назву «школа-гімназія».
У незалежній Україні З вересня 1993-го іменувалася гімназією № 3.
У 1994 році рішенням Одеської міської ради гімназії № 3 повернуто історичну назву «Маріїнська гімназія».
Згідно з рішенням Одеської міської ради V скликання, ухваленим на IV сесії 30 листопада 2006 року, внесено зміну в назву шляхом додавання до неї слова «Одеська». З 16 січня 2007 року — Одеська Маріїнська гімназія.
5 травня 2009 року відбувся найвищий візит до Одеси Глави Імператорського Дому Романових Великої княгині Марії Володимирівни. Серед іншого Глава Дому Романових відвідала Одеську Маріїнську гімназію, що перебувала під заступництвом її царственої прапрабабусі Імператриці Марії Олександрівни.
Будівля
З 1860 року будівля гімназії на розі вулиць Льва Толстого та Новосельського, побудована за проєктом архітектора Цезаря Цезаровича ОттонаОдесса, Вулиця Льва Толстого, 9 / Вулиця Новосельського, 77 // PhotoBuildings: архитектурная фотобаза., неодноразово перебудовувалася та ремонтувалася.
Рішенням Одеського обласного виконавчого комітету ради депутатів трудящих від 27 липня 1971 року № 381 та рішенням Одеського обласного виконавчого комітету ради народних депутатів від 25 грудня 1984 року № 652 будівлі надано статус пам'ятки історії місцевого значення.
Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради від 27 грудня 1991 року № 580 «Про затвердження переліку об'єктів, що підлягають взяттю під охорону як пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення» будівлю було визнано пам'яткою містобудування та архітектури місцевого значення.
Наказом Міністерства культури і туризму України від 20 червня 2008 року № 728/0/16-08 будівлю занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури, містобудування та історії в категорії пам'яток місцевого значення з присвоєнням охоронного номера 427-Од.