Натрієвий шар — шар нейтральних атомів натрію в мезосфері Землі. Цей шар зазвичай розташований у діапазоні висот 80—105 км над рівнем моря та має товщину близько 5 км. Натрій утворюється внаслідок абляції метеорів. Атмосферний натрій під цим шаром зазвичай хімічно зв'язаний у сполуках, таких як оксид натрію, тоді як атоми натрію над шаром, як правило, іонізовані.
Густина шару змінюється залежно від пори року; середня поверхнева густина (кількість атомів над одиницею площі поверхні Землі) становить приблизно 4 мільярди атомів натрію на см2. Для типової товщини шару 5 км це відповідає об'ємній густині приблизно 8000 атомів натрію на см3.
Атоми натрію в цьому шарі можуть переходити у збуджений стан під дією сонячного світла, сонячного вітру або інших чинників. Після збудження вони дуже ефективно випромінюють світло поблизу довжини хвилі 589 нм, що відповідає жовтій ділянці спектра. Ці смуги випромінювання відомі як лінії D натрію. Це випромінювання є одним із джерел світіння нічного неба.
Астрономи використовують натрієвий шар для створення у верхній атмосфері лазерної штучної зорі. Таку зорю застосовують в системах адаптивної оптики для компенсації спотворень світла земною атмосферою. Завдяки цьому оптичні телескопи можуть працювати значно ближче до своєї теоретичної межі роздільної здатності.
Натрієвий шар уперше відкрив 1929 року американський астроном Весто Слайфер. У 1939 році британсько-американський геофізик запропонував теорію циклічних реакцій для пояснення явища нічного світіння атмосфери.
Примітки