Леонід Степанович Василюк (14 березня 1947, Гута-Жаборицька, Житомирська область — 21 жовтня 2005, Львів) — український скульптор.

Життєпис Народився 14 березня 1947 року у селі Гута-Жаборицька (нині — село Лісове Звягельського району, Житомирської області) на Житомирщині.

Навчався у Янівському художньому училищі. Проходив військову службу у лавах Радянської армії. Після демобілізації вступив до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва на відділ проєктування інтер'єру та обладнання (викладачі з фаху Д. Крвавич, І. Якунін). По закінченню вишу у 1976 році — викладач «Основи композиції» на кафедрі проєктування інтер'єрів Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Брав активну участь в обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках, зокрема: Обласна виставка, присвячена 30-річчю перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні (1975, Львів); VII обласна виставка творів молодих львівських художників (1976, Львів); Республіканська виставка молодих художників України (1978, Київ); Обласна художня виставка портрета «Наш сучасник» (1978, Львів); Республіканська художня виставка, присвячена 60-річчю ЛКСМ України (1979, Дніпропетровськ); Виставка творів художників західних областей УРСР (Москва, 1980); Виставка до днів СРСР в Іспанії, на прем'єрі Української РСР (Мадрид, 1981); Виставка у Будинку Радянської науки і культури (1981, Будапешт); Виставка творів молодих художників Львова (1984, Львів).

У лютому 1991 року у складі хору викладачів Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, відвідав Ватикан та був на аудієнції у Папи Римського Івана Павла II. Останні роки життя скульптора пройшли у забутті та важкій матеріальній скруті. Помер 21 жовтня 2005 року. Похований на Голосківському цвинтарі у Львові.

Творчість Працював Львівській експерементальній кераміко-скульптурній фабриці, де мав майстерню.

Станкова скульптура Пісня лісу (1972; дерево, 47×45)

Нескорена (1974; гіпс тонований, 76×56×42); Герой Радянського Союзу О. Махалін (1975; гіпс, 60×31×42); Слюсар заводу «Львівприлад» Р. Семчук (1975; гіпс, 25×23×21); Портрет брата (1976; гіпс тонований, 47×29×31); Ветеран (1977; гіпс тонований, 38×26×27); Скульптура хлопчика (1978; дерево); Бригадир столярів (1979; дерево, 29×19×25); Натурник (1979; гіпс тонований, 29×19×25); Плакат «Соломія Крушельницька» (1980; бронза, лиття; 25×25); Коваль (1981; гіпс тонований; 40×27×25); Портрет матері Фаїни (1981; гіпс тонований, 39×27×23); Акторка (1982; гіпс тонований, 100×69×52); Біле золото Узбекистану (1982; гіпс, 72×60×38); Хлопчик з сопілкою (1982; гіпс тонований, 39×27×23); Чоловічий портрет (1982; гіпс тонований, 69×73×51); Портрет Леніна (1983; гіпс, 85×50×62); Скульптурний портрет «Син Максим» (1985; гіпс); Оператор машинного доїння Орися Петрик (1985; гіпс тонований, 57×27×34); Перша вчителька (1985; гіпс тонований, 65×66×32); Бронзове погруддя батька, встановлене на похованні Степана Василюка на цвинтарі села Рогачів, Звягельського району, Житомирської області. Втрачено. Бронзове погруддя Сергія Бориса. Встановлене на його похованні на цвинтарі у Херсоні. Втрачено. Портрет «Медик» (гіпс).

Монументальна скульптура Скульптура «Юзя» (Джерело № 11 курорту «Трускавець», м.Трускавець); Скульптура хлопчика, встановлена на похованні дитини на цвинтарі села Великий Любінь, Львівська область. Втрачено; Пам'ятник Т. Г. Шевченку (у співавторстві з Анатолієм Мельником), встановлений та відкритий 30 жовтня 2004 року на площі перед місцевою лікарнею. Садово-паркова скульптура «Дівчина з сопілкою», встановлена 1980 року у сквері обмеженому проспектом Чорновола, вулицею Староміською та площею Різні, що у місті Львові.

Не реалізовані проєкти

Леонід Василюк брав участь у конкурсах проєктів наступних пам'ятників: Данилу Галицькому у Львові (1981); Пам'ятник Т. Г. Шевченку у Львові (1989, співавтор — М. Вендзилович). "Символ" - За результатами голосування та підтримки громадськості за представлений проєкт було віддано найбільше голосів львів'ян. Попри симпатії львів'ян, перемогу в офіційному конкурсі тоді віддали іншому проєкту. Ця невдача глибоко вплинула на митця: після завершення конкурсу він помітно зменшив творчу та виставкову діяльність, зосередившись на викладацькій роботі.

Додаткова інформація У студентські роки професійно займався волейболом, вважався спортивною гордістю Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Також брав активну участь у творчому житті вишу. Зокрема, у 1975 році, під час святкування 500-річного ювілею Мікеланджело Буонарроті, брав участь у тематичній театралізованій постановці під керівництвом мистецтвознавця Володимира Овсійчука.

Важливою сторінкою у професійному становленні Леоніда Василюка було навчання та багаторічна дружба з видатним українським скульптором Любомиром-Богданом Григоровичем Терлецьким. Василюк не лише переймав досвід майстра, а й став його близьким товаришем, часто працював в його майстерні, що суттєво вплинуло на формування його індивідуального пластичного стилю.

Галерея

Примітки

Джерела

Посилання