Хрестовоздвиженська церква (також Церква в ім'я Воздвиження чесного і животворящого Хреста Господнього) — чинна парафіяльна дерев'яна православна церква у селі Личини Камінь-Каширського району Волинської області. Побудована у 1907 році на місці старішого храмуЛичини. Церква Воздвиження Чесного Хреста 1907 // Дерев'яні церкви Західної України.Переверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. — Житомир, 1914. — С. 159.. Є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 2046-Вл)Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»..
Історія
Перший храм (1787) До 1788 року жителі села Личини були приписані до парафії сусіднього села КачинТеодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Т. 5: Ковельский уезд. — Почаев, 1903. — С. 266—269.. Перша церква в селі була збудована у 1787 році за кошти місцевих парафіянДевятисотлетие православия на Волыни. 992—1892 г.: Ч. 1- / [Н. Н. Трипольский и др.]. — Житомир: Типо-лит. Е. П. Льва, 1892. — С. 241.. За свідченнями старожилів, записаними у ХІХ столітті, громада купила стару дерев'яну церкву в містечку Камінь-Каширський, перевезла її у Личини та зібрала з додаванням нового будівельного матеріалу.
Храм звели на східній околиці села, на рівнинній місцевості, де раніше розташовувався старий цвинтар. Після початку будівництва старе кладовище було закрите, а нове відкрили на відстані понад одну версту від церкви.
Початково будівля була невеликою (довжина 6,5 сажнів, ширина 3,3 сажня), проте у міру зростання населення села її розширили, добудувавши західну частину. Станом на кінець ХІХ століття церква мала вигляд видовженого хреста, була двоверхою та покритою залізом. Поруч на кам'яному фундаменті стояла окрема дерев'яна дзвіниця на 5 дзвонів, а в 1893 році навколо храму облаштували дерев'яну огорожу.
Сучасний храм (1907) У 1907 році замість старого та маломісткого храму було збудовано нову дерев'яну Хрестовоздвиженську церкву, яка збереглася до наших днівХрестовоздвиженська церква (дер.), 1907р, село Личини // Velocian.. Згідно з довідниками початку ХХ століття, храм мав посередню місткість та був оздоблений доволі скромно.
У радянський період, у 1961 році, влада закрила святиню для богослужінь. Церква стояла зачиненою впродовж трьох десятиліть, аж поки у 1991 році її не повернули вірянам, після чого в ній відновилися регулярні служби.
24 грудня 1991 року було офіційно зареєстровано релігійну організацію «Свято-Воздвиженська громада Української Православної Церкви»СВЯТО-ВОЗДВИЖЕНСЬКА ГРОМАДА УКРАНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ // YouControl.. Уповноваженою особою громади є Даукуліс Андрій Петрович.
Рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 3 квітня 1992 року № 76 церква отримала статус пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронний номер 2046-Вл). У 2024 році цей статус був додатково підтверджений наказом Міністерства культури та інформаційної політики України.
Внутрішнє оздоблення (історичне) У старій церкві (до 1907 року) був прямий двоярусний іконостас, царські врата якого мали форму прямого хреста в сяйві. Над середньою частиною храму розташовувалися хори.
Особливо шанованою святинею була благодатна ікона Божої Матері з Богонемовлям давньогрецького письма на полотні. Вона розміщувалася у вівтарі на горньому місці у великому дерев'яному кіоті та мала частково позолочену срібну ризу. Ікона здавна вважалася чудотворною, про що свідчили численні підвіски-воти, які зберігалися в ризниці. Також над іконостасом знаходилася фрескова ікона Бога-Отця у природну величину.
Парафія та духовенство Метричні книги храму велися з 1788 року. Нині метричні книги та сповідні розписи зберігаються у Державному архіві Волинської області та Державному архіві Житомирської областіМетричні книги с. Личини, Волинська губернія // Genealogia.com.ua..
Наприкінці ХІХ століття церковна земля складала 40 десятин 142 сажні, проте частина сінокосів знаходилася у непрохідних болотах. У 1914 році за церквою значилося майже 37 десятин землі. При храмі діяла церковно-парафіяльна школа (існувала з 1887 року, до того — сільська школа)Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. том 2 — Вінніпег, 1984. — С. 27..
У 1892 році парафія налічувала 568 чоловіків та 595 жінок. Наприкінці ХІХ століття у селі було 180 дворів та 1226 жителів., а станом на 1914 рік кількість парафіян зросла до 1389 осіб.
Відомі священники, які служили у храмі: Лев Дашкевич (з 1788 року); Яків Левицький (з 1812 року, служив спільно з Л. Дашкевичем); Іоанн Михалевич (1835—1853); Валеріан Ленчевський (1854—1885); Петро Мицевич (1885—1889); Павло Іларіонович Гвоздиковський (з 1889 року).
Галерея
Примітки